Хоча російсько-українська війна триває вже 9 рік, лише у 2022 більшість наших громадян відчула її на собі. Попри усі жертви та втрати, саме війна, на жаль, об'єднала націю і почала будувати нашу національну свідомість та ідентичність. А також повномасштабна війна розставила усе на свої місця, вказавши на людей, яких гідними назвати тяжко, а також на тих, від кого, можливо, ніхто і не очікував такого патріотизму та гідності.
Про багатьох із таких людей газета "Златокрай" і сайт Золотоноша.City змогли написати чимало матеріалів протягом року, знайомлячи читачів з непересічними історіями та розмаїтими долями наших земляків. Хтось відправився служити, хтось взявся за волонтерство, а хтось просто продовжує плідно працювати, надаючи робочі місця, сплачуючи податки тощо. Кожен із них - герой нашого часу і, хоча написати про всіх ніколи не вдасться, ми тішимося проробленою роботою, як і тим, що золотонісці мають таку кількість позитивних прикладів того, як слід боротися за свою країну.
Наприкінці 2022, пропонуємо вам кілька добірок, на будь-який смак: тут і матеріали, які найбільше припали до душі нашим читачам, а також матеріали, які описують гідні вчинки достойних людей, проте які з тих чи інших причин ви свого часу могли проґавити, а крім того - чим найбільше на нашому сайті цікавилися у 2022 золотонісці. Маленькі добірки про великих людей, які допоможуть нам разом згадати, яким був цей рік, через образи реальних людей, героїв, що ходять серед нас!
ТОП улюблених публікацій, які надихнули Золотоноша.City і переконали у тому, що у темні часи найкраще видно світлих людей!
Власник пекарні Сергій Граур родом з Одеської області. Пізніше переїхав у Миколаїв, там і почав займатися хлібом. Останні три роки проживав у селі Горенка Київської області, де створив власну пекарню. У період війни його хата і пекарня були пошкоджені, тому він тимчасово переїхав з родиною у Золотоношу до родичів дружини, а натомість - осів тут і вже має власне приміщення!
Світогляд українців за останні місяці змінився, якщо не сказати - що перевернувся. Адже події лютого завжди відкликатимуться у нас різними емоціями: страх, розпач, надія, сподівання... І це ми - дорослі, які усвідомлюють реальний стан речей. А як же діти?! Ми вирішили запитати у них: а що ж таке війна, і зрештою як діти мріють про мир?
Ви, мабуть, чули про громадську організацію «Золотоніський координаційний комітет сприяння обороні України» та її очільника В'ячеслава Назаренка?! А якщо ні, то не гайте часу і дивіться про них у нашому відеоматеріалі та читайте у великому інтерв'ю!..
Частина 1
Частина 2
Ми спіймали себе на думці, що неодноразово розповідали, якими ремонтами та оновленням матеріальної частини займалися наші хірурги. Але ж не скальпель сам патрає пацієнту плоть, а рука, що його спрямовує. Розповідаючи про поверхню, ми геть не завважили потребу спільноти зазирнути до середини і роздивитися начинку цього загадкового пирога під назвою «Золотоніська хірургія». А він натомість – здатен неабияк здивувати, зокрема –добіркою кадрів: молоді, перспективні та вишколені у атмосфері нової, незалежно-української лікарської ментальності хірурги, які так і рвуться у бій, і все те – під проводом мудрих та досвідчених колег.
"Золотоноша.City" поспілкувалися з директором Благодійної організації Олександром Городинцем і не тільки, щоб дізнатися подробиці роботи із переселенцями, залучення до благодійності партнерів, організацію постачання на фронт і їхню діяльність загалом. Про це та інше - у матеріалі...
— Ви й не уявляєте як змінився наш пологовий, як оновився колектив, які там лікарі! – із захватом розповідала новознайомим дівчина. – Я випадково потрапила, екстрені пологи. Дівчата, мене огорнули такою увагою! Всі лікарки молоді, всі співчувають, допомагають, наставляють. Ніби з мамою народжувала. Свідками цієї розмови стали журналісти видання «Златокрай». Що з цього вийшло - читайте у матеріалі
«Коли ма і па побачать це фото, вони мене вб’ють. Але я нічого не приховую, лише бережу ваші нерви. 254 дні окупації міста-герой Херсон. Проїхавши в глиб русла Дніпра - сьогодні був мій перший нуль! Друзі, всі зібрані ліки та продукти поїхали до людей, які цього потребують. До людей, які постраждали під час окупації. Разом ми зможемо ВСЕ! Все буде Україна!» Такий пост на фоні понівеченої Херсонської стели залишила на своїй сторінці 8 грудня юна волонтерка із Деньгів Оля Сергієнко.
Антон Чернявський – колишній десантник та фронтовик (сам він стверджує, що колишніх не буває) – притримується саме такої думки. Він переконаний, що перевага українців над окупантами не лише у тому, що наша нація не терпить рабства і буде виборювати волю до кінця, а насамперед у ті простій істині, що ми – на своїй землі. І ті 200 тисяч загарбників прийшли воювати не лише проти армії, а проти всіх 40 мільйонів мешканців України. І коли кожен з цих мільйонів українців на своєму місці вносить посильну поміч, то тим кільком десятками тисяч на першій лінії стає значно простіше.
Частина 1
Частина 2
Також, Антон долучився до вишколу загону самооборони села Нова Дмитрівка, що на Золотоніщині. Під очільництвом керівника Миколи Черінька тамтешні чоловіки згуртувалися, аби навчатися боронити свою Батьківщину, а Антон - залюбки пдоліився із ними досвідом. Неймовірний сюжет - у нашому текстовому і відеоматеріалі!
Частина 3
Продовжуючи тему спілкування з лікарями, ми вирішили детальніше розкрити для читачів діяльність відділення, яким завідує Юрій Мазур. Адже колектив – це завжди різні люди, кожен із власним набором своїх бачень та думок, проте хороший колектив – це ті, хто попри усі відмінності здатні без абияких складнощів шукати спільні орієнтири і впевнено, професійно рухатися до них. Саме такий колектив наразі зібрався під очільництвом Юрія Мазура.
У день зимового сонцестояння – 22 грудня - енергетики відзначають своє професійне свято. Напередодні цієї дати ми познайомилися із представниками найсвітлішої професії – Іриною Іванівною та В’ячеславом Юрійовичем, у котрих на двох 19 років досвіду у Золотоніських енергетичних мережах, з яких 16 - в активі чоловіка.
Бонус
Героєм нашої публікації став уродженець козачого села Кропивна, освітянин з двадцятирічним стажем, який, не вагаючись, полишив все і пішов захищати рідну землю. 21 рік загального учительського стажу, 10 років на посаді директора зош №6 і перший в житті день, коли освітянське свято «День вчителя» Олександр Пузєєв зустрічав не в колі колег, не в школі, а на війні.
«Йосип», «Тарас Йосипович», «Борис» (з наголосом на «О»), «Котигорошко», «Степан», «Олександр», «Юрій», «Санчо Панса». Це імена реального верхнього одягу, який набув тілесності у вигляді маскувальних костюмів на вулиці Благовіщенська в приміщенні бібліотеки. Вісім одиниць одягу виготовили жінки на передову золотоніським хлопцям. У простонароді – це «кікімори», але боронь Боже, сказати ці слова російського міфологічного персонажув книжковому святилищі! Тут вони – хухи. Вдихнули життя у вироби – відвідувачі книгозбірні, благодійники і волонтери міста.
Щорічно у другу суботу вересня Україна відзначає День фізкультури і спорту. Сергій Чмир - більше двадцяти років учитель фізкультури зош №6, знаний золотоніський тренер футбольних команд, вперше відзначатиме професійне свято у військовій формі і не вдома.
— Ми стали думати, яким чином долучитися, що робити, аби допомогти нашим військовим, - пригадує перші дні невизначеності керівник виробництва ТОВ «Київська електротехнічна компанія» Віктор Козоріз. – Нам почали надходити перші прохання від наших земляків, хто стояв на блокпостах, хто вже був на передовій про потребу в обігріві. Та й наш директор – Андрій Іванов спрямував: «Беріть увесь метал, що є, і робіть для хлопців буржуйки».
В одному з сіл Золотоніщини, яке розташоване вздовж траси, беручкі господині створили благодійний пункт «Центр Волонтерства». У приміщенні колишньої аптеки облаштували їдальню. Готують гарячі обіди і безкоштовно годують військових, які проїжджають повз.
Золотоноша.City регулярно спілкується із волонтерами Золотоніщини, які слугують прикладом для сотень людей і надійною опорою для захисників. І до трьохсотденної боротьби, продовжуючи цикл матеріалів про тилову допомогу, нам вдалося побесідувати з нашим земляком, підприємцем, аграрієм, вагомим платником податків у бюджет воюючої країни, а також тим, хто фактично за власний кошт вже забезпечив наших воїнів – зокрема і золотоніську територіальну оборону, котра опинилася у найгарячіших точках фронту наразі – більш як двома десятками автомобілів!
У 29 років Альона знає, що таке мінометний обстріл, по свисту розрізняє вид снаряду і вгадує його напрямок, а вночі вдивляється у чорне небо в пошуках ворога. У неї набутий тремор рук, а посмішка варта перемоги. Вона уособлює в собі Україну – незламну, рішучу, з гордо піднятою головою і міцно стиснутою зброєю в руках. Навіть, коли розповідає про себе мимоволі вивільняє такі властиві українцям риси – безстрашність, нескореність і почуття гумору. Поранена, але незалежна, повна сил із променистими очима і принциповою позицією вона точно знає, що перемога за нами.
Крім того, на сайті публікувалося багато матеріалів, які варті уваги, проте з тих чи інших причин лишилися недооціненими читачами — кілька таких до вашої уваги:
Також, пропонуємо вашій увазі 10 матеріалів, які можна описати фразою "Чим найбільше цікавилися у 2022 золотонісці":
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
