Мовні цікавинки

Чужі вигуки дедалі частіше витісняють українські з нашої мови. Та чи справді нам бракує власних «ой», «ого» чи «та невже»? Про те, чому варто повертати питомі вигуки в щоденне мовлення — у матеріалі.

Фраза «в авті перебували люди» — поширена, але неправильна. Іменник авто не відмінюється, на відміну від слів вино, пальто, ситро. Пояснюємо просто й цікаво, як уникати мовних пасток у щоденному мовленні.

В Україні холод має десятки імен. Задзябнути, покоцеліти, закацаніти, оцепініти — діалектні слова з різних регіонів розповідають про зиму більше, ніж градусник. Бо мороз у нас — це памʼять, досвід і мова.

Сім кольорів веселки легко запам’ятати завдяки мнемонічним фразам. В українській мові їх десятки — дотепних, образних і кумедних. Вони допомагають дітям і дорослим без зусиль відтворити правильну послідовність кольорів.

У казковій історії про кафе «ПТаХ» зла чаклунка Копитифха «перетворює» префікси. Через простий сюжет пояснюємо мовне правило: коли й чому префікс з- змінюється на с- перед глухими приголосними.

Правило «дев’ятки» допомагає правильно писати «и» та «і» в іншомовних словах. Мнемонічна фраза «Де ти з’їси цю чашу жиру» підказує, після яких приголосних слід уживати «и», а коли правило не діє.

Колядник — той, хто співає колядки на Різдво. Дізнайтесь, як правильно ставити наголос: коля́дник, коля́дка, коля́дний. Бережімо традиції та українську мову!

У сучасній українській мові слова «квиток» і «білет» більше не синоніми. Білет означає екзаменаційні питання чи цінні папери, тоді як квиток відкриває доступ: до подій, транспорту, організацій і навіть мрій.

Розбираємо важливу мовну різницю: «рубити» та «рубати» — не взаємозамінні. Перше означає підшивати тканину, друге — завдавати ударів або діяти різко. Дізнайтесь, у яких випадках легко припуститися помилки та як її уникнути.

Українські сороміцькі вислови мають давнє й відверте походження. “Скочити в гречку”, “піти наліво”, “тримати свічку” чи “спіймати облизня” — це не просто фразеологізми, а відлуння інтимних обрядів і традицій наших предків.

«Холостяк» — росіянізм із дивним підтекстом: буквально «порожняк». Українською кажемо парубок і дівка, а нейтрально — одинак і одиначка. Бо українська мова завжди знає, як сказати краще.

Прикладка — це мовна магія, що оживляє слова. Вона не лише описує предмет, а й дарує йому нове ім’я: місто Київ, річка Дніпро, поет-романтик. Як писати прикладки правильно — окремо, через дефіс чи в лапках? Читай у нашій публікації!