На сайті Золотоноша.City стартував «постковідний» проєкт – серія публікацій про золотоніських медиків, місцевих підприємців та людей, яких карантин змусив кардинально змінити своє життя.
Читай наші історії, черпай з них позитив і вір у те, що все у цьому світі можливо.
Чому золотоніський лікар Павло Строкань так і не навчився говорити: "Ми зробили все можливе»
Павло Строкань віддав роботі у відділенні інтенсивної терапії понад три десятиліття. Після закінчення Запорізького медичного інституту потрапив у Черкаси, там при обласній лікарні пройшов інтернатуру і у 1989 році його направили до Золотоніської районної лікарні. Становлення як лікар пройшов під опікою завідуючого реанімаційним відділенням Валентина Мостіпаки. Розпитали Павла Володимировича про усі особливості цієї важкої і відповідальної роботи.
Життя у пологовому відділенні Золотоніської лікарні: впровадження медреформи та умови для породіль
Пологове відділення Золотоніської районної багатопрофільної лікарні змінилось до невпізнаваності. Важко не помітити оновлений кольоровий фасад будівлі, сучасні двері і вікна, упорядковану територію з квітучими клумбами та лавками для відпочинку. Вже майже рік все це радує око не тільки пацієнтів, а й медичних працівників.
У капітальний ремонт та обладнання частини пологово-гінекологічного відділення інвестували понад сім мільйонів гривень та два роки відбудови. Золотоноша.City розпитали завідуючого відділенням Миколу Кучера про другий етап медреформи, та головні виклики і проблеми, з якими зіткнувся медзаклад.
Низька зарплата за делікатну роботу. Розповідь сестри-господині з хірургічного відділення
Марина Лопухова майже два роки працює в хірургічному відділенні Золотоніської районної багатопрофільної лікарні. Сестра-господиня і медсестри у відділенні відповідають за чистоту та комфорт як пацієнтів, так і лікарів. Саме вони поруч з хворими у найделікатніших моментах: коли необхідно допомогти з природними потребами, когось помити і нагодувати. Проте за цю роботу вони отримують низьку зарплату, вважає сестра-господиня Марія Лопухова.
Хрумкі чебуреки готує із закритими очима: золотоніська майстриня відкрила пекарню на карантині
Карантин змусив багатьох золотоніських підприємців перебудовувати роботу. Власники зачинених магазинів, ресторанів та будівельних маркетів налагодили роботу онлайн. Декому з місцевих бізнесменів довелося взагалі припинити раніше прибуткову справу, у яку були вкладені чималі кошти. А хтось почав пробувати себе у новій сфері. Золотоноша.City розповідають історію Тетяни Ситник, яка поставила на виробничі рейки улюблену справу.
Овочі-гіганти на 300 гектарах землі. Як працює овочеве господарство «Ромашка»
Фермерку Надію Кім за кермом позашляховика вже понад десять років можна побачити у селах Золотоніського району. Вона – засновниця фермерського господарства «Ромашка», яке продає овочеву продукцію далеко за межами Черкащини. Аби досягти успіху, родині Надії Кім довелось пройти тернистий шлях поразок та перемог.
Золотоніський татарин під час карантину з військовика став охоронником. Але мріє ремонтувати техніку
Асан Абдувелієв за спеціальністю — механік. У 2016 разом з родиною перебрався до Краматорська з Криму, бо через окупацію півосторова та власні проукраїнські погляди жити в рідних Саках стало нестерпно. Чотири роки віддав службі у Збройних Силах України. А після демобілізації ніяк не міг знайти роботу, бо хотів ту, до якої лежить душа — ремонтувати техніку.
Сурогатна мама, працівник у форелеве господарство і енергетик: шукаємо цікаві й незвичні вакансії
Кореспондентка Золотоноша.City спробувала себе у ролі безробітної, але надто вибагливої. Задля цього ми зателефонували за вказаними в оголошеннях номерами телефонів, щоб дізнатися про найцікавіші чи незвичні вакансії у місті.
В умовах пандемії COVID-19 багатьох золотонісців торкнулася економічна нестабільність через запроваджений в Україні карантин. Дехто з них позбувся роботи на певний період, а хтось був змушений кардинально змінювати напрямок своєї діяльності. Зміна роботи чи вимушений пошук нової викликає швидше страх, аніж захват.
Набиває малюнки на тілі. Як карантин допоміг мешканці Золотоноші освоїти нове заняття
Студію перманентного макіяжу Ірини Дудки добре знають у Золотоноші. 32-річна господиня підкуповує своєю безпосередністю та відкритістю. Ірина робить перманентний макіяж у своєму кабінеті. А під час карантину вона вирішила займатися ще й татуюванням.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
Яка «постковідна» стаття зачепила тебе за живе?
