Карантин змусив багатьох золотоніських підприємців перебудовувати роботу. Власники зачинених магазинів, ресторанів та будівельних маркетів налагодили роботу онлайн. Декому з місцевих бізнесменів довелося взагалі припинити раніше прибуткову справу, у яку були вкладені чималі кошти. А хтось почав пробувати себе у новій сфері. Золотоноша.City розповідають історію Тетяни Ситник, яка поставила на виробничі рейки улюблену справу.
Домашня випічка – давнє родинне хобі
Тетяна Ситник у сім'ї наймолодша з чотирьох сестер. Лише найстарша з них – Валентина, яка мешкає у Києві, присвятила себе медицині. А Олена, Наташа і Таня – вправні пекарі, їх хобі – домашня випічка. У великій родині випічка у вихідні була традиційною. Жодна субота чи неділя не проходила без того, щоб мама не бавила своїх доньок смачними пиріжками, варениками чи пельменями. Особливо вдавалися паски, хоч і пекли їх раз на рік. Тоді готували святкове здобне тісто, опару для якого робили ще звечора. Випікали паски тільки у печі. Своєї в домі не було, але від традиції не відходили: мама домовлялася із сусідкою, котра мешкала через будинок. Одна господиня «саджала» паски зранку, а друга, знову протопивши піч для достатньої температури і граючого жару, «щоб загнітилися» — після обіду.
Тоді доньки поспішали додому, допомагали мамі перенести випічку до хати і розставити паски: найбільшу і найкращу – перед образами. Засмаглу, з рівненьким віночком і квітами з тіста, – до церкви, ще одну – на Великодній стіл.
Перша випічка на замовлення
Як розповіла Тетяна, першим випічкою почав займатися її чоловік Олег. До війни на Сході він п'ять років працював пекарем. Коли повернувся з АТО, працював на різних роботах – охоронником або на будівництві. Взимку часто залишався без роботи, адже для будівельників закінчувався сезон. Тоді починав готувати.
– Я працювала в магазині продавчинею. Прийду з роботи, а вдома пахне затишком від його випічки. Вирішили придбати електроплиту, і чоловік почав пекти уже не тільки для себе, а й на замовлення. Найкраще вдавалися сосиска та котлета в тісті. Олег і сам полюбляє таким смакувати, тож знає в цьому толк, – згадує Тетяна.
Аби електроплита не сумувала за господарем, біля неї почала хазяйнувати Тетяна. До того ж, клієнти діймали дзвінками з замовленнями. Особливо не вгавав телефон напередодні Великодніх свят. Вправлятися на роботі і вдома було складно, тому Тетяна Ситник надала перевагу випічці яка була більше до душі.
Розширити коло покупців та асортименту допомогла донька Софія. Вона – студентка київського вишу. Через карантинні обмеження та перехід на дистанційне навчання Софія разом з майбутнім зятем приїхала до Золотоноші і почала допомагати доставляти випічку та приймати замовлення.
Хрумкий чебурек із закритими очима
Нині Тетяна працює разом з сестрою Наташею у її магазинчику на міському ринку. Вона вже на шляху оформлення документів з підприємницької діяльності. В їх асортименті – пиріжки з капустою, картоплею, яблуками і вишнями, макові рулети, трубочки та горішки зі згущеним молоком, ніжний бісквіт зі сметанковим кремом або з ананасами, персиком чи полуницями, торт Наполеон.
– Якось підійшли незнайомі люди, тепло привіталися і замовили шість чебуреків: «Де не буваємо, але таких смачних, як у вас ще не куштували. Візьмемо ще й з собою у дорогу», – каже Наталя.
Його рецепт дала сестра Тетяни зі Львова. Готувати його нескладно. З інгредієнтів – виключно натуральні продукти, тому й ціна відповідна. Але пляцок вже знайшов своїх шанувальників. Саме вони поспішають зранку аби придбати смачненьке. Знають, що в цій пекарні будь-який крем у пляцках відсутній, і влітку його смакувати безпечно.
Пропонують домашній смак, як у дитинстві
Інше ноу-хау – лаваш пузатий. Цей рецепт привезла Софія з Києва, коли працювала у грузинській кухні. Випікають лаваш, потім його розрізають кишенькою і накладають начинку: м’ясо, зелень, сир моцарелу. Ситно й економно.
– Коли все встигаю? Маю чудового помічника – мій скутер. На ньому й замовлення розвожу. Переважно це обов’язкова обрядова випічка на поминки за померлим – пиріжки. Їх замовляють найчастіше, – розповідає Тетяна.
До обіду завзята кулінарка на базарі. В обідню пору – на городі. Ближче до вечора заходжується біля тіста. Особливих секретів Тетяна не має, найголовніше – добрий настрій, бо хліб це відчуває. Велика зручність – електрична духовка. Пекар викачує тісто, ліпить пиріжки, дає їм підійти і відправляє до жару, де вже виставлена температура і режим. Біля духовки спекотно, як біля доменної печі, тому вікна і двері видкриті.
За словами Тетяни, можливо на виробництві було б легше працювати ніж вдома: відробив час – і вільний.
– Але, де ж тоді взяти простір для творчості, контакт з покупцями-клієнтами, з якими вже так здружилися за ці роки? Ми не пропонуємо мас-маркет чи гарну обгортку. Ми пропонуємо домашній смак, як у дитинстві, – так говорить про свою справу Тетяна Ситник.
