Ще вчора навколо було справжнє «бабине літо» — з м'яким сонцем, теплом і золотавим листям, а вже сьогодні погода різко нагадує, що зима не за горами. Такі контрасти часто викликають легкий сум за теплом, яке так швидко минає.
Сподіваємося, що ви впізнали у заголовку рядки вірша волелюбного сковородинівця Івана Манжури (1.11.1851 – 15.05. 1893) «Перший сніг».
Ще вчора сонечко так гріло,
Чабан з отарою блудив.
Озиме пишно зеленіло
І лист у лузі гомонів;
Сьогодні ж степ увесь неначе
Застлав сріблястий оксаміт,
І вітер жалісливо плаче,
І сонце ллє не той мов світ.
Оттак і серце моє вкрите,
Мов сніговий на нім покров.
Бо вже тепер йому не світе
Ані надія, ні любов.
Учора ж як воно втішалось!
Не знало щастеві де край;
Усе, усе йому всміхалось,
І скрізь здавався світлий рай...
За вікном стало похмуро й холодно, радимо кілька перевірених способів повернути внутрішній затишок:
- приготуйте чай з імбиром та лимоном, какао з корицею або ароматну каву; для пиття скористайтеся улюбленою чашкою;
- дістаньте найм'якший плед і ввімкніть тепле, приглушене світло (гірлянди чи свічки творять дива);
- увімкніть фоном спокійну музику, шум моря або запустіть улюблений фільм.
Погода за вікном змінюється, але затишок у домі завжди залишається у ваших руках.
І як завжди у природі, після найтемнішої ночі приходить світлий ранок, так і після холодної зими – настане наша тепла весна.
***
