Йому було 38. Він хотів жити у вільній країні. Хотів бачити як росте його донька. Хотів достойної старості для своєї мами Лариси. Хотів разом із старшим братом Олександром та сестрою Мариною мати родинні свята, гостини, спільне дозвілля…
Усе лишилося нездійсненним. Усі мрії зруйновані. Дмитро Тарасов – на щиті. Його оплакує золотоніська родина, за яку він поклав своє молоде життя.
Дмитро Сергійович народився 17 березня 1988 року у місті Куткашен (Азербайджан). Навчався у Золотоніській спеціалізованій школі №1. У 2003 році вступив до Золотоніського коледжу ветеринарної медицини. У 2007 році був призваний на строкову службу. Під час проходження служби отримав військове звання старший сержант.
Після демобілізації працював на Броварському заводі ТОВ «ВК «Поліпласт», майже 2 роки у ТОВ «Амбар». Керівництво товариства позитивно відгукується про Дмитра: «Добросовісний відповідальний і дуже працьовий робітник. Дотримувався корпоративної етики. Був дуже відкритим і дружелюбним, мав чудові стосунки з колегами. До вирішення проблем підходив творчо. Має відмінну комунікацію в колективі. При вирішенні надскладних проблем готовий допомогти колегам, навіть, за рахунок особистого часу. Це було особливо цінно».
Одружився, в сім’ї народилася донечка Ксенія.
24 лютого 2022 року був мобілізований для захисту держави від російських загарбників.
Дмитро був старшим оператором стрілецького відділення стрілецької роти №2 військової частини А4049.
28 листопада 2023 року при виконанні бойового завдання отримав тяжке поранення. Лікування. Реабілітація. І знову в строю.
А далі був Краматорськ, Запоріжжя, Сумський напрямок.
Нагороджений медалями, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
22 вересня 2026 року його життя обірвалося. Скупі рядки сповіщення «Старший сержант Дмитро Тарасов помер в районі населеного пункту Путивль Конотопського району Сумської області в складі військової частини А7034».
1 жовтня у День Захисників і Захисниць Золотоноша попрощалася з Дмитром Тарасовим. На церемонії у Меморіальному парку заступник міського голови Олександр Флоренко сказав:
-
- У День святої Покрови, у День козацтва ми прощаємося з молодим хлопцем. Наші хлопці і дівчата роблять все можливе й неможливе, аби зупинити російських нелюдів. Сьогодні ніяких святкувань. Сьогодні ми в скорботі. Платимо найстрашнішу ціну за нашу Україну, за нашу свободу. Немає слів, аби втамувати хоч трохи біль родини Дмитра. Дмитро довго носив піксель, довго захищав країну. І тільки Господь знає, скільки випробувань він витримав, скільки пройшов, скільки пережив, скільки страхіть війни пропустив через себе. Вклоняємося родині, співчуваємо. Вічна слава Дмитру. Слава і честь усім, хто боронить Україну. Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті. Перемога буде за нами!
-
- Дякую усім, хто прийшов попрощатися з моїм братом, - додав брат загиблого Олександр, який теж боронить Україну. – Якби ви знали, як важко хоронити побратима, але хоронити рідного брата… Братику, я тебе дуже люблю. Братику, вічна тобі пам’ять.
Свій вічний спочинок Дмитро Тарасов знайшов на Алеї Героїв Центрального кладовища Золотоноші.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
