Цієї осені освітянську родину Золотоніської громади поповнила єдина молода вчителька Аліна ШАПОВАЛ.
Аліна Ігорівна народилася у Золотоноші. Шкільні роки провела у Золотоніському загальноосвітньому закладі №3, який сьогодні носить ім’я видатного українського поета й перекладача Михайла Драй-Хмари та має статус академічного ліцею.
Її улюбленими шкільними предметами завжди були українська мова та література, а також іноземні мови. Саме тому ще в шкільні роки зрозуміла, що хоче пов’язати своє майбутнє з гуманітарними науками, мовами та культурою.
-
- Чи були вагання перед вибором професії? Звичайно, були. Я закінчувала школу у 2022 році — у рік, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, - ділиться своїм пережитим. - Тоді перед молоддю постало чимало складних питань: де навчатися, чи залишатися в Україні, як будувати своє майбутнє в нових реаліях. Я вирішила залишитися в Україні й розвиватися саме тут. У цьому виборі мене дуже підтримували батьки — вони завжди вірили в мене, підтримували мої рішення та допомагали зробити перші кроки до професійного майбутнього. У старших класах я вже чітко розуміла, що хочу пов’язати своє життя з англійською мовою, але водночас мене зацікавила й китайська. Китайська мова відкривала для мене новий світ, пов’язаний із культурою, технологіями та великими перспективами.
Вступила на бюджетну форму навчання до Київського національного лінгвістичного університету, де здобула філологічну освіту. У родині педагогів немає, тому вибір працювати в школі став для мене власним рішенням. Після завершення університету зрозуміла, що хоче спробувати себе саме на педагогічній ниві.
З 1 вересня 2026-го працює у Золотоніській спеціалізованій школі №2 інформаційних технологій.
-
- Для мене це особливий досвід, адже я прийшла не до своєї рідної школи, а в новий колектив і фактично відкриваю для себе школу вже з іншого боку — не як учениця, а як педагог. Ще зовсім недавно сама сиділа за шкільною партою, а тепер повернулася до школи вже в іншій ролі. І це, мабуть, одне з найцікавіших відчуттів на початку професійного шляху, - розповідає вчителька.
-
- Коли я вперше переступила поріг цієї школи, мене тепло зустріла директорка — Олена Вертипорох. Вона дала мені чудову можливість розпочати свій професійний шлях, розвиватися та реалізувати себе в педагогічній діяльності. Для мене дуже цінно відчувати таку підтримку на початку нового етапу життя.
Перші враження від роботи дуже позитивні. Аліну Ігорівну тепло прийняли до великої шкільної родини, і вона особливо раділа можливості знову пережити 1 Вересня, але вже як учитель. Новий колектив, нові обов’язки, нові діти — усе це стало важливим та хвилюючим початком.
Її педагогічне навантаження поєднує: роботу асистента вчителя, викладання англійської мови та проведення гуртка китайської мови. Найбільшу підтримки отримує від своєї родини та колег, які завжди готові допомогти, підказати й поділитися власним досвідом.
-
- Перші дні роботи дали мені можливість по-новому поглянути на професію вчителя. Коли сама стаєш по інший бік шкільної парти, починаєш краще розуміти, наскільки непроста це праця — не лише передати дітям знання, а й зацікавити їх, утримати увагу, підтримати та створити умови для навчання навіть у непростих обставинах, - говорить про перші враження.
-
- Найбільше засмучує те, що сьогодні повноцінному освітньому процесу заважає війна. Постійні повітряні тривоги, переходи до укриття, переривання уроків — усе це стало частиною нашої реальності. Хотілося б, щоб діти та вчителі знову могли просто навчатися й працювати, не думаючи про сигнал тривоги, - констатує головне розчарування.
«Моє життєве кредо добре передає китайський вислів: «Хоч шлях і далекий, якщо йти ним, обов’язково дійдеш». Адже професійний шлях лише починається, і я вірю, що головне — не боятися рухатися вперед, пробувати нове й постійно розвиватися.»
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
