Літо – пора випускних балів та зустрічей колишніх однокласників. Вони завжди яскраві та емоційні, дозволяють повернутися на 5, 10 чи 30 років назад - у молодість, щоб знову відчути себе безтурботним юнаком чи юнкою, у яких попереду - ціле життя. На жаль, випускники 2020 позбавлені можливості пройти у розкішних сукнях та костюмах центральними вулицями Золотоноші. Всьому виною – клятий коронавірус. Чи будуть традиційні зустрічі – теж не визначено.
Тож, ми вирішили познайомити своїх читачів з одним з неординарних випусків Золотоніської школи №2. Незвичайність випускників, які розлетілися у світ у 1986 році, не у тому, що усі вони стали космонавтами, нардепами чи науковцями. Винятковість їх у тому, що колишні 10 золотоніських однокласників створили 5 подружніх пар: Тетяна Леванець та Ельдар Мамедбагіров, Ілона Теницька та Олег Каптановський, Алла Рибка та Віталій Шеремет, Люда Андрущенко та Андрій Заєць, Олена Федина та Ігор Уваров. Але згодом, після спілкування з деякими з них, з’ясувалося, що побралося їх аж 6 – Ірина Боженко та Геннадій Кочержинський, котрі розпрощалися із школою після 8 класу, вступили до технікумів.
Тетяна Левенець
- У нашому класі, після злиття двох – «А» і «Б» у дев’ятому, навчалося 34 учні, - розповідає Тетяна Леванець. – Класним керівником була нині вже покійна Лідія Лошкова – чудова людина, вишукана жінка і мудрий наставник. Вона мала завжди привабливий вигляд, носила туфлі лише на високих підборах. Ми її всі дуже любили і поважали.
Лідія Лошкова
На перший дзвінок у випускному, десятому класі Лідія Павлівна зламала ногу. Це була трагедія. Тоді, після урочистостей, ми провели свято в улюбленої вчительки вдома, у 5-поверхівці на вул. Незалежності. Це був наш істинний друг, з нею можна було обговорити будь-яку тему: шкільну, життєву, жіночу. Думаю, саме завдяки цьому педагогу ми залишилися дружними і товариськими.
Олена та Ігор Уварові
- З усіх одружених згодом пар симпатію одне до одного у шкільні роки проявляли тільки Андрійко та Люда, - пригадує Олена Уварова. – Він був з «А»-класу, а вона прийшла з «Б». У дев’ятому самі відразу сіли вдвох за одну парту – другу у першому ряду від дверей. Тобто, шкільне кохання було тільки у них. Олег Каптановський був таким «заводним», весь час «стьобався» над дівчатами, й Ілоною також. Ніхто й здогадатися не міг, що складеться пара.
Каптановські та Зайці навіть одружувалися в один день. Серед запрошених – звичайно ж, однокласники. Одна пара відзначала весілля у ресторані «Весна», інша – у їдальні РМЗ. Куди піти? Устигли побувати на обох торжествах! Молодість!
Шлюб Віталія та Алли Шереметів став повною несподіванкою для однокласників. Вони побралися через 4 роки після закінчення школи. 21 липня святкуватимуть 30-річчя спільного життя.
- Ми з Шереметом (так і досі «по-класному» називає свого чоловіка) зустрілися через 3 роки після випуску, - посміхається Алла Михайлівна. – Він – студент Усурійського командного військового училища, я перейшла на 4 курс Переяслав-Хмельницького педінституту. Приємно було бачити колишнього однокласника, який приїхав до Золотоноші на літні канікули. Потім протягом року було дружнє листування, без ніяких планів на майбутнє. Своє майбутнє будувала з іншим - з однокурсником. Навіть дата весілля вже була призначена. Та після наступної відпустки Віталія стало зрозумілим, хто важливіший і потрібніший на життєвій дорозі.
Спочатку молодята планували жити нарізно, бо новоспеченій дружині ще треба було закінчувати останній курс інституту. Чоловік же потрапив на службу до Рязані, куди треба було з’явитися 5 серпня. Поїхали вдвох: до першого вересня, коли треба повертатися на навчання в інститут, ще був час. Після представлення молодого лейтенанта розподілили до Удмуртії. Там у військовому селищі дослухалися поради мудрого підполковника-українця: «Та ні, так не годиться: дружина повинна бути скрізь із чоловіком поряд». Тому останній курс вишу закінчувала заочно.
Важке то було навчання: треба готуватися до державних екзаменів та захисту диплому, а весь світ почав крутитися навколо народженої донечки Іринки. Тільки той, хто не куштував хліба дружини військового, може йому позаздрити. А хто покочував по гарнізонах, хто жив на валізах, хто чи не щороку облаштовував нове житло, знає його справжній смак.
За п’ять років сім’я Шереметів поповнилася синочком Сергійком, місце народження якого – місто Чита, Забайкалля. Придбали двокімнатну квартиру. Та у кінці 90-х військову частину розформували. Віталій став перед вибором – Хабаровськ або Україна. Повернулися додому. Так з 2000 року й мешкають у рідному місті. До речі, так склалося, ніхто й не програмував, що донька - тезка батькової сестри, а син має однакове ім’я з дядьком, братом мами. Хрещені батьки обох дітей, дарма, що мешкали у Росії, - золотоніські однокласники, бо обряд хрещення здійснювали у рідній Золотоноші. Серед кумів – Тетяна Леванець, Віта Зоря, Саша Куц і Павло Безуглий.
У народі часто кажуть, що шлюби укладаються на небесах. Сперечатися з цим важко. Можливо, це таїнство звершується саме там. Інакше, як тоді пояснити, що й батьки Віталія - Ольга Павлівна і Микола Олександрович - колишні однокласники-випускники Піщанської середньої школи. Понад півстоліття вони прожили разом, відгуляли золоте весілля. Мабуть, Шеремети – щирі українці, хто керується прислів’ям: доброму парубку і в рідному селі дівок вистачає. Бо ж одружуватися на однокласницях-ровесницях стало їхньою сімейною традицією.
У 2013 році, після закінчення Переяслав-Хмельницького педагогічного університету, представниця роду Шереметів вже у третьому коліні вийшла заміж за свого однокласника Сашу. Хлопець закінчив Київський сільськогосподарський інститут. Їхнім класним керівником у СШ №1 була Наталія Дика. Восьмого березня випускники 2008 року прийшли вітати свою класну керівницю із Жіночим святом. Цей день став знаковим для майбутньої пари Грищень. Нині у молодої пари підростають Ваня і Полінка.
У кожної з наших пар по-різному склалося подружнє життя, особиста доля. Але усі вони відчули і пережили силу справжнього, чистого кохання. Яке окрилює, надихає, робить нас благородними, вчить цінувати і берегти дароване Богом почуття. Скільки людей після чергової зустрічі однокласників знову стали жити разом, відродивши з іскри жевріючу колишню першу любов. Але це тема вже іншої розповіді.
