В умовах карантину робочий день класного керівника 11 класу Золотоніської спеціалізованої школи №2 інформаційних технологій Лариси Толстоп’ятової починається дуже рано. Для учнів навчальний процес стартує о 10 годині. Щодня вони мають 3-4 уроки онлайн. Як наразі змінилося життя педагога та її учнів?
- Змінилося, перш за все, те, що не ходимо до школи. Спілкуємося тільки дистанційно. Коли учні виходять із вчителями на зв’язок, можуть поставити запитання, з’ясувати, що їм не зрозуміло. Як класний керівник, я цікавлюся, як вони сприймають предмети, що їм подобається, а де б вони внесли свої корективи. Прислухаюся до їхньої думки, цікавлюся їхнім життям. Виходимо із ситуації, що склалася, всіма можливими і неможливими способами. Нам дуже допомагає програма Zoom. Ми бачимо одне одного, можемо помахати рукою, посміятись, пожартувати. Якщо виникають якісь додаткові питання, тоді виходимо на зв’язок. Звичайно, стало важче спілкуватися, адже не все по телефону можна розказати, показати, переконати у чомусь, що робити так, а не інакше. Живе спілкування замінити нічим не можна. Наприклад, я напишу повідомлення, але не бачу реакції, не знаю, чи сподобалось і чи можна далі розвивати цю думку та щось пропонувати.
- Ларисо Петрівно, як діти звикали до дистанційного навчання?
- Перший тиждень вони відпочивали. Потім їх вже почали завданнями навантажувати, підключати до програми Classroom, скидали коди, консультували, як у кого що виходило. Щодо перевірок завдань, то у програмі є електронний журнал, де видно всі оцінки, чи вчасно здали завдання, і чи воно взагалі здане. Можна написати свій коментар. Дистанційне навчання діти спочатку сприймали як іграшку, як щось несерйозне. Тепер вже зрозуміли, що це досить важливо і треба доганяти й працювати далі. Всі дуже скучили за школою.
- Чи моніторите своїх випускників?
- Обов’язково. Кожного дня на зв’язку із вчителями-предметниками. Відбуваються також онлайн зустрічі з батьками, де повідомляю, кому треба «підтягнутися», а кого треба похвалити, хто проявив себе і намагається скористатись карантином, щоб наздогнати пройдений матеріал.
- З батьками легко працювати?
- Буває по-різному, але більшість з них йде на контакт. Паралельно з дітьми ділюся інформацією і у групі з батьками. Якщо виникають якісь питання, вони телефонують або пишуть у вайбер. Багатьох цікавить, коли чекати закінчення навчального року. На ЗНО зареєстровані всі.
- Як урізноманітнюєте виховний процес?
- Запропонувала челендж «Зроби фото», «Одягни маску», «Сумую за школою», «Посміхнися». Діти погодилися, фотографії скинули, поділилися в групі і на шкільній сторінці. Світлин було дуже багато, довго розмірковувала, які виставити. Дійсно, всі скучили одне за одним. Хочеться обійняти і запитати не через екран комп’ютера: «Як у вас справи?», а вже дивитися дитині в очі, щоб бачити, чи має вона якісь проблеми, чи, навпаки, світиться від щастя.
- Яким бачите майбутнє своїх випускників?
- Майбутнє – щасливим. Хочу, щоб усі їхні мрії здійснилися. Переживаю за кожного з моїх шістнадцятьох дорогих і рідних випускників. Після випускного ми планували поїздку за кордон, хотіли побувати у п’яти країнах. Тепер хвилюємося, чи вдасться нам втілити цю мрію. Хоча надіємося лише на хороше і на здійснення наших задумів.
