У 2007 році у Золотоноші, в районі машинобудівного заводу, відкрився торговий комплекс «Маєток» на двохсот квадратних метрах. Біля будівлі з’явився перший на той час у місті фонтан, поруч – дитячий майданчик та мінізоопарк з декоративними пташками. А за три роки поруч з торговим залом запрацював паб-ресторан з аналогічною назвою. Втілило ці проєкти подружжя золотоніських підприємців Анжеліки та Костянтина Тітаренків.
– Комплекс ми реконструювали на основі занедбаної будівлі колишніх дитячих ясел, що були там організовані у післявоєнний час, – розповідає підприємиця. – Фундамент і стіни мурували полонені німці. Ширина фундаменту сягає півтора метри. Такий ґрунтовний підхід до будівництва на століття відразу й породила назву «Маєток».
Спершу ресторан був орієнтований лише на баварську кухню. Та життя і відданість золотонісців національним уподобанням з часом внесли корективи: страви стали орієнтовані на європейсько-український смак.
Створили 20 нових робочих місць
Навесні цього року, коли через пандемію коронавірусу в Україні запровадили строгий карантин, протягом двох місяців паб «Маєток» був зачинений для відвідувачів. Подружжя намагалося організувати онлайн доставку готових страв, працювали «на виніс». Проте ці зусилля були марними. Не допомогла й реклама у соцмережах.
Спробували реалізовувати у власному магазині молоко та м’ясо з власних ферм, які до цього здавали оптовикам. Споживач відразу оцінив таку продукцію за прийнятними цінами. Ця торгівля стала жвавою.
Власник комплексу «Маєток» – ПП «Нова Україна», яким керує Костянтин Тітаренко. Підприємство має сільськогосподарський напрямок. Власне бізнес чоловіка і підтримав фінансово ресторанну справу. За час карантину приватне підприємство запровадило новий вид діяльності, створивши 20 додаткових робочих місць у сфері будівництва. Частина людей була з числа працівників ресторану.
– Ми не змогли вказати на двері своїм підлеглим, котрі були членами нашої команди, – ділиться Анжеліка Тітаренко. – І утримувати їх фінансово теж далі вже було ніяк. Тому запропонували деяким спробувати себе у новому амплуа. Решту оформили для отримання державних виплат у Центрі зайнятості.
Дні карантинного простою використали з користю для бізнесу
Після послаблення карантинних обмежень зібрати знову колектив у попередньому складі не вдалося. 50% колишніх офіціантів, баристів, кухонних працівників перекваліфікувалися і знайшли собі інші заняття.
– Ресторанна справа у мене асоціюється з їздою на велосипеді, де постійно треба крутити педалі, – каже Анжеліка. – Тільки зупинився – отримуєш суцільні збитки. Звичайно, кілька метрів ще можна рухатися по інерції, а далі – падіння.
Щоб не впасти, Тітаренки наразі організували виїзні поминальні обіди. Задля цього закупили спеціальне обладнання для пересувної торгівлі. Нині вони можуть забезпечити трапезу як для 20, так і 100 осіб. Для обслуговування використовують тільки одноразовий посуд.
Єдиний плюс від карантину – налагодження співпраці з постачальниками. Віднині Анжеліка Миколаївна майже не їздить по базах та оптових маркетах для закупівлі продуктів. Їх доставляють відповідно до замовлення онлайн. Та знову ж таки передбачити і точно прорахувати скільки відвідувачів прийде протягом майбутніх 3-х днів – неможливо. Тому невикористані овочі реалізують через власний магазин за закупівельними цінами.
Дні простою не сиділи, склавши руки, а наполегливо працювали. Костянтин Миколайович – на польових роботах. Анжеліка Миколаївна освоювала технології виготовлення нових страв. Провели ремонтні роботи на кухні, оновили фонтан, обладнання та інтер’єр. Нещодавно закупили інжекторний пароконвектомат, що дає змогу готувати страви із застосуванням пару, уникаючи смаження.
– Окрім традиційних страв, що приготовані на мангалі з використанням дерев’яного вугілля, наразі стали використовувати каміння вулканічної лави. Воно швидше розгоряється і не виділяє диму, – розповідає підприємиця. – А під час приготування овочів, м’яса зберігаються усі мікроелементи. Плюс страви швидше готуються. Це особливо актуально під час карантину для задоволення потреб найвибагливіших клієнтів. Разом з тим, це ще одна перевага в екологічному аспекті. Таке обладнання стало нормою у Києві та Черкасах.
Як бути весь час у тренді ресторанного ринку?
– Бути у тренді – це дуже важко, – каже Анжеліка Тітаренко. – Тому постійно відвідую конференції, семінари, зареєструвалася на сайті рестораторів, котрий допомагає бути на гребені новацій.
Чи не єдиними у Золотоноші Тітаренки впровадили моніторинг з контролю безпечності харчових продуктів, виготовлення готових страв тощо. Щоквартально, відповідно до укладеної угоди із Золотоніським управлінням Держпродспоживслужби, здають звіт: змиви з чистих тарілок, столів, обладнання, питного скла, зразки страв. Результати актів щоразу негативні. Їх оприлюднюють у куточку споживача.
Анжеліка Миколаївна за першою освітою – медична працівниця. Тож стерильність у пабі – норма. Із запровадженням карантину додалася дезінфекція приміщень, використання дезрозчину для обробки рук, робота персоналу в індивідуальних масках і рукавичках.
– Однак до нас повернулося лише 30% клієнтів, – констатують Тітаренки. – Ресторанний бізнес на нулі. Немає що рахувати, коли говорити мовою цифр. Карантин – найбільша криза в історії українського ресторанного ринку.
Свою виграшну позицію підприємці вбачають у тому, що магазинно-ресторанний комплекс є особистою власністю і не треба вносити плату за оренду майна.
У Золотоноші підприємці Тітаренки відомі ще й своєю благодійністю. Вони завжди готові простягнути руку допомоги і підтримують соціальні проєкти, незважаючи на те, яка ситуація склалася в країні.
– У 2017 році під час буревію ми зазнали збитків: були пошкоджені дахи на корівниках. Ще більшої шкоди буря завдали селянам, залишивши деякі оселі зовсім без покрівлі, – розповідає Анжеліка Миколаївна. – Костянтин Миколайович закупив шифер і за власні гроші відновив дах на будинках, а потім – на господарських спорудах. Щороку закуповуємо солодощі на різдвяні подарунки для категорійних діток Золотоніщини та Чорнобаївщини. Придбали цегляний будинок для багатодітної родини переселенців у селі Нове Життя на Чорнобаївщині.
Восени 2018 року родину спіткало страшне горе: в автомобільній аварії загинув їхній 21-річний син Влад. Важко змиритися з такою втратою, ще важче знайти у собі сили не скласти руки, не піддатися розпачу, а крокувати по життю далі. До того ж, не просто відбувати на цій землі, а допомагати людям, вести їх за собою, підтримувати і вчити радіти життю.
- Карантин, пандемія, збитки – не найстрашніше, що може трапитися. Усе це можна пережити, надолужити, перетерпіти. Головне - залишатися з вірою в серці, з Богом в душі і берегти своїх найрідніших людей.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
