Приватні підприємці Оксана та Петро Міхновські відомі своєю фабрикою з виробництва меблів «МІХ». Їхню продукцію знають далеко за межами Золотоноші. Кілька років тому вони вийшли вже й на Францію. У підприємництві подружжя з 1996 року. За цей час переживали не одну кризу. Золотоноша.City розповідає їхню історію.
Меблевий бізнес розкрутили з позичених 200 доларів
З чого все почалося? З вільної козацької душі Петра Івановича. Його першими словами після демобілізації з армії були: «Нарешті закінчився час виконувати чиїсь накази! Ніколи ніхто не буде більше мною командувати!». Але за яку справу взятися? Тоді не знали. Вирішили розпочати з продажу оселедців.
– Пригадую, напередодні Нового року ми привезли у Золотоношу три 200-кілограмові діжки оселедців, – розповідає Оксана Федорівна. – На вулиці мороз, а я – вагітна. Переді мною маленький дерев’яний столик і ваги. Чи то всі так хотіли оселедців на новорічний стіл, чи мене стало шкода, але стала черга. І я весь товар продала.
Взятися за меблевий бізнес допоміг випадок. Друзі з Черкас, де на той час жили й Міхновські, займалися продажем польських меблів. У них зламався бус, яким вони транспортували товар в Україну. Тож звернулися до Петра з Оксаною: «У вас є «Москвич» з причепом, виручайте!» Тоді вперше відвідали Польщу. На власні очі побачили, як професійно поляки виготовляють небачені досі меблі.
– Вразило, як люди зі звичайних дощечок роблять такі різнопланові, оригінальні ліжка, кухні, дивани, – пригадує подружжя. – Так захотілося, щоб і наші українці жили в комфорті, відпочивали у зручностях, а не на стандартних металевих ліжках з пружинами.
Друзі помітили іскру в очах Міхновських і позичили 200 доларів для розвитку власної справи. Ці гроші вони додали до своїх заощаджень. Але була умова: ніколи не займати черкаський ринок.
Міхновські розпочали з м’яких меблів. Щоб їх виготовляти, потрібно було не так багато обладнання та інструментів. Придбали рубанки, верстати. Тканину і поролон привозили з Польщі. У Золотоноші, на заводі залізобетонних виробів по вулиці Обухова, орендували приміщення під цех. Попередньо його заштукатурили, побілили, забетонували підлогу. Виготовляли меблі самотужки, а потім стали наймати спеціалістів.
Соромилася зізнаватися друзям, що живуть з чоловіком у Золотоноші
Розширити асортимент змусило саме життя. Паралельно із власним невеличким виробництвом, що тільки набирало обертів, завозили польські корпусні меблі. Клієнти оцінили якісні оригінальні дивани і просили привезти кухні. Але як транспортувати об’ємні тумбочки, навісні шафи? Адже кожен клієнт має індивідуальні розміри. Так почали виготовляти корпусні меблі.
– Переїхали до Золотоноші, орендували квартиру на Новоселівській, – каже Міхновська. – На той час асоціація із Золотоношею була єдина – скрізь сміття і бруд: влітку уся центральна вулиця в пилюці, починаються дощі – вона в болоті. У Будинку школяра орендували підвал під магазин меблів. З дому бігала навпрошки через парк на роботу, у школу, садочок. Які тротуари? Сковзала по калюжах і згадувала свої рідні доглянуті Черкаси.
У магазині меблів відкрила відділ косметики та іграшок. Жінка продавала зубну пасту, щітки, пральний порошок. Це товари, які купували на гуртовні (оптовому ринку) для себе і попутно для продажу.
– Іграшки стимулюють бути в тренді, – посміхається підприємиця. – Ти не можеш не знати, що таке слайм, хотвілс, веселі паровозики, інтерактивні килимки, набори креативної творчості. Задля цього заходжу в інтернет, цікавлюся і завжди в темі. А ще отримую задоволення, коли маля виходить з магазину з омріяною іграшкою. Це енергетично заряджає.
2008 рік – економічна криза плюс пожежа
2008 рік став особливо пам’ятним для Міхновських. Він їх загартував морально, відсіяв недругів, додав справжніх друзів. Окрім хиткої фінансової нестабільності в країні, на фабриці меблів «МІХ» сталася пожежа. Вона виникла через халатність робітників: пообідавши, вони забули вимкнути з мережі електрочайник.
Вогонь поширювався надто стрімко, вибухали діжки з клеєм. Разом з пожежними Оксана й Петро тягали важкі рукави з водою, але врятувати товар не вдалося. Полум’я знищило офісні меблі, що були виготовлені для Запоріжжя, інші замовлення клієнтів. Для розширення бізнесу щойно взяли у банку кредит – 10 тисяч доларів.
Наступного ранку на роботу прийшли працівники і побачили згарище: «а як же ми тепер?». Ніхто й не думав відступати. Швидкими темпами стали добудовувати нове двоповерхове виробництво, яке пожежним вдалося врятувати, відсікаючи вогонь.
Друг з Черкас Сергій Арапа знову допоміг грошима. У борг давали тканину, меблеві пістолети, клей. Замовники із Запоріжжя розуміюче пообіцяли два тижні почекати. А от місцеві йшли й вимагали: поверніть завдаток. Позичали в одних і віддавали іншим. Юристи змогли довести: пожежа – нещасний випадок, і власник зміг отримати страховку.
Цей день вони пам’ятають особливо чітко – 9 вересня 2008 року. Це був гарний урок на все життя. Після цього на виробництві по Новоселівській, 172 обладнали побутові кімнати. Поставили нову потужну сучасну протипожежну сигналізацію. Згорілий цех повністю реконструювали. Нині у ньому встановили обладнання, на якому виготовляють меблі з натурального дерева для замовників із Франції.
– Там чудова аура, – розповідають. – Він у нас раритетний, з нього ми стартували. Люди в ньому пропрацювали по 16 років. Ми їх цінуємо.
Уроки пандемії та поради від досвідчених підприємців
– Ситуація з коронавірусом навчила нас бути більш вимогливими, уважними до обставин. Не все сприймати так необачно, з думкою, що мене це не торкнеться, – аналізує Оксана Міхновська. – Нас врятувало те, що маємо замовлення на місяць вперед, у нас широка клієнтська база. Однак вважаємо, що для таких непередбачуваних випадків необхідна «фінансова подушка».
На думку підприємців, дуже допомагає паралельне джерело доходів, а ще широке інформування про свій бізнес і послуги. Саме сторінкою у соцмережах, сайтом фабрики займається невістка Вікторія. Син Руслан – начальник корпусного виробництва. Донька Людмила працює директором меблевої фірми «Шанс» у Франції. Тому нині обговорють проєкт виготовлення меблів з металу, які там користуються попитом.
– Ми не втомлюємося вивчати свій ринок збуту, - каже підприємиця. – Якщо у Драбові віддають перевагу червоним і синім кольорам в інтер’єрі, то у Золотоноші – класичним коричневим. У Переяславі люблять пастельні тони. У Лисянці обирають об’ємні меблі – від підлоги до стелі. Нині в тренді меблі без ручок. Це має вигляд цілісної монолітної плити. Популярні й ідеї з Європи, де широке застосування мають меблі-трансформери.
Подружжя завжди підтримує контакт з клієнтами. Навіть якщо у них весь будинок обставлений їхніми меблями, вони пропонують їх оновити, перетягти, змінити фурнітуру.
Для тих, хто тільки починає власну справу, підприємці дають такі поради:
- підходити до справи, заздалегідь налаштувавшись на позитив;
- працювати на потенційного клієнта: враховувати його бажання і вподобання;
- впав - піднімайся і рухайся далі;
- поважай свого покупця;
- не втомлюйся вчитися новому;
- не бійся креативити.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
