- Вірю у долю випадку. Саме завдяки йому стала програмістом. Навчалася у школі №1, де на високому рівні була математика. У дитинстві часто хворіла. Тож дистанційне навчання мені близьке з учнівських років. Однак не могла дозволити собі мати низький бал з математики, знала її досконало. Завжди прагла до справедливості. Тому обрала для вступу юридичний факультет Одеського державного університету. Але випадкова зустріч з викладачем історії Черкаського педінституту Олександром Перехрестом стала доленосною: «Який юридичний? Ти ж дівчина, немає строкової служби – ніяких шансів. Як у тебе з математикою? Йди на прикладну математику. За нею – майбутнє!» Так і стала студенткою математичного факультету відділення прикладної математики Одеського державного університету.
Після закінчення вишу – розподіл: Сєвєроморськ, база підводних човнів. На той час вже мала власну сім’ю, і подружжю належало житло, яким підводники не змогли забезпечити і дали відкріплення. Так «намалювалася» Золотоноша, де на все місто було лише 2 комп’ютери! Яке програмування?! Запропонували роботу в освіті. Погодилася. Згодом було 3-4 пропозиції працювати в іншій сфері. «Сватали», навіть, у банківську. Але пішла у декретну відпустку, після якої відкрили з чоловіком сервісний центр. Програмістиці не зраджую й донині. Незабаром побачить світ моє дітище, над яким я працювала 9 років. У сфері IT-технологій працює й донька Катерина. Неочікувано для мене вона пішла моєю стежкою.
Блондинки для мене – це світлі люди, які світяться із середини, випромінюють світло і несуть добро, легкі на підйом.
