- Білявки у мене асоціюються з принцесами – розумними, красивими і талановитими, якою була принцеса Діана. Саме на її честь мама з татом дали мені ім’я.
У 2018 році із золотою медаллю я закінчила СШІТ №2. Вступила до єдиного в Україні вишу на факультет міжнародних відносин та системних комунікацій, де можна паралельно здобути цивільну і військову спеціальності. У групу набирали всього 16 хлопців і 3 дівчини. Однією з них стала я. Навчатися дуже важко, але я не звикла відступати. Досконало вивчаю англійську мову. Якщо у школі мали одного викладача іноземної, то в інституті їх кілька відповідно до розділу англознавства. Це необхідно для уміння користуватися іноземними першоджерелами.
Ще важче було попрощатися з розкішним випускним платтям і одягти військову форму із берцями. Зібрати волосся у тугий вузол і натягти берет та каску. Теоретичне навчання дається легко, а от практика змушує акумулювати всю силу волі. Військову практику проходимо у навчальному центрі «Десна». Зібрати й розібрати автомат можу з легкістю, викопати окопчик 60х90 см саперною лопаткою, не розгинаючись, - на раз-два. Не відстаю від товаришів, коли треба долати перепони із 30-кілограмовим рюкзаком за плечима. Вже й не пригадую, чим і за що трималася на БТРі, що мчав на повній швидкості. Головне - не підвести своїх одногрупників, бо тоді уся група через мене отримає дисциплінарне навантаження – додаткові фізичні вправи, муштру на плацу чи позбавлення звільнення. Мій брат Влад кілька років тому теж навчався у цьому інституті, нині він – військовий журналіст. Тож, намагаюся високо тримати його планку. Жодного разу не пошкодувала, що обрала таку спеціальність. Думки кинути і в кущі навіть не допускаю. Я - борець, хоч і блондинка, а не якась панночка.
