16 серпня – роковини з дня загибелі Івана Гетьмана. Війна Івана Васильовича розпочалася 2015 року, коли він боронив країну під Мар’їнкою, а завершилася від Бахмутом. Якихось 82 географічних кілометри, відділені роками. Яку відстань пройшла полегла душа за цей час, від однокласника Вані, до «Танкіста» і до героя Івана Гетьмана, лишиться лиш на його пам’яті та в згадках близьких, знайомих, рідних.
-
- Хочемо, щоби цього дня більше людей згадали про нашого батька, пом’янули, сказали добрі слова. Він цього заслуговує, - мовили рідні.
Іван загинув під Бахмутом. Йому був 51 рік. Він народився і виріс у Маліївці. Навчався у Кропивнянській школі. Відслужив строкову, одружилися. У родині народився син Михайло.
-
- Він у нас був дуже добрим, - каже дружина Валентина. – І завжди жартував. Це у нього виходило мимовільно і добродушно. Був веселим і хазяйновитим.
Іван Гетьман пройшов АТО. Коли окупанти почали повномасштабне вторгнення, пішов у військкомат, не чекаючи виклику.
У липні отримав поранення. Після лікування – кількаденна відпустка. 13-го серпня старший сержант стрілецького взводу Гетьман отримав бойове розпорядження. Написав, щоб не хвилювалися, бо на зв’язок кілька днів не вийде. Пройшло три дні, тоді ще два… Від Івана ні слова. В душі заворушилося погане передчуття.
-
- Зателефонували з військкомату і сповістили, що наш Ванько пропав безвісти, - розповідає дружина. – Це були найстрашніші дні очікування, сподівання, надії…
Побратими змогли витягти тіло Івана, який потрапив під мінометний обстріл. 25 жовтня 2023 року рідні, друзі, знайомі змогли провести захисника в останню дорогу.
У січні 2024-го родина Гетьманів поповнилася онуком. Та дідусеві не судилося побачити продовження свого роду, потримати на руках малого Данилка, подарувати йому росяні ранки на рибалці…
Банер з портретом Івана Гетьмана встановлений на міській Алеї Слави. Він дивиться на нас мудро і прискіпливо, мовби промовляє: «Я свою місію виконав, а що ти зробив для нашої Перемоги?»
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів - усіх, хто знав його, любив і шанував.
Нехай душа загиблого Івана знайде вічний спокій…
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
