Іван Васильович Гетьман, відомий під позивним "Танкіст," став невід'ємною частиною нашої нації та символом героїзму, відданості Україні. Завжди готовий захищати свою Батьківщину, він вистояв у найскладніших моментах АТО, де служив з 2015 по 2017 роки, і був на передовій оборони нашої країни з початком повномасштабного вторгнення.
Не чекав призову, не слухав умовлянь рідних, а йшов за покликом своєї волі, мужності та героїзму.
16 серпня 2023 року стало сумним днем, коли рідні та брати по зброї отримали звістку про нашого Героя – безвісти зник в районі Бахмута. Протягом двох місяців, жахливо довгих днів, що тягнулися без упину, існувала невизначеність стосовно Івана, але його побратими не втратили віру і зробили все можливе, щоб віднайти та достойно провести на останній спочинок. Герой не дожив до своїх 53 років якихось лічених тижнів.
За словами Ольги Федосіївни Стеценко, тещі загиблого, він був неймовірним добряком:
— Народився в Маліїівці, закінчив Кропивнянську школу. Малим жив біля баби в селі, мама ж працювала в Черкасах. Після 10-ти класів пішов служити в Армію, після служби приїхав до матері, почав навчання, здобув фах газоелектрозварювальника. Працював на різних заводах, але за одним фахом, фахом свого життя, свого діла. Одружився у 1994 році, родина має сина Михайла.
Війна Івана Васильовича почалася 2015 року. Розпочав боронити країну під Мар’янкою, а завершилася від Бахмутом. Якихось 82 географічних кілометри, відділені роками. Яку відстань пройшла полегла душа за цей час, від однокласника Вані, до «Танкіста» і до героя Івана Гетьмана, лишиться лиш на його пам’яті та в згадках близьких, знайомих, рідних.
- Ми просили його – не йди, тебе ж ще ніхто не кликав! А він: «Я мушу». Так і чекали із дня в день. Напередодні зникнення він був поранений, лікувався в у госпіталі Вугледара. У нього була розбита колінна чашечка, робили операцію. Коли йому вже зняли шви, дозволили приїхати додому. Він поїхав буквально 8 серпня… 13-го пішов на позицію, зателефонував і каже: «Зв’язку зі мною декілька днів не буде, не хвилюйтесь». Ми знали, таке було і раніше, 3 дні не телефонуватиме, а тоді вийде на зв’язок. А тут чекаємо, а телефон все мовчить…
Цими ж днями він розривається від невгамовних сповіщень…
«Царство небесне моєму однокласнику, та хорошiй, добрiй людинi, вiчна пам'ять. Герої не вмирають. ГЕРОЯМ вiчна слава!!! Спiвчуття родинi».
«Вічна пам'ять Герою!Хай рідна земля буде йому пухом, а рідним сил пережити таке велике горе».
«Царство небесне вічна пам'ять нашому захиснику, добрій, хорошій людині. Щиро співчуваю рідним і близьким нашого Героя».
«Царство небесне, вічний спокій однокласнику. Рідним співчуття та сил пережити втрату. Герої не вмирають».
Роки служби, роки ризиків, роки випробувань здавалося б мали закарбувати серце, щоб воно не було доступне для ворожих снарядів та куль. Українське серце схоже карбу не має, воно вічно жевріє, вічно горить жовто-блакитним полум’ям спочатку в цьому світі, а згодом і на небесах.
Прощальна церемонія прощання з Героєм відбудеться в с. Кропивна в середу, 25 жовтня 2023 року, об 11:30 на Алеї Нескорених біля каменя. Похорон відбудеться на Парижанському кладовищі.
«Люди вписують себе в історію, як літери — чітко, виразно й глибоко. Історія від цього стає зрозумілішою, але не стає простішою».
Іван Васильович Гетьман завжди буде живим прикладом справжнього геройства та відданості. Його жертва не буде забута, і ми завжди будемо пам'ятати його світлу та велику душу. Нехай йому буде вічна пам'ять, а царство небесне прийме його серед інших героїв. Героям слава!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
