Такі хлопці - наче птах Фенікс, пройшовши пекло обстрілу, збирають себе по краплинці і продовжують бій з ворогом із ще більшим завзяттям та силою. Владислав, точно з таких...
Свій шлях військового розпочав ще у 108 полку, який до свого розформування, дислокувався у Золотоноші. Потім - п’ятирічна перерва. І ось, з 2015 року, Владислав знову у строю, вже у зенітному ракетному полку імені Максима Кривоноса (до 2023 року - Донецький зенітний ракетний полк) та займається роботою, яку добре знає та до якої лежить його душа – захищати Батьківщину.
Повномасштабне вторгнення «русні» Владислав зустрів неподалік міста Прилуки, що на Полтавщині, виконуючи визначене йому бойове завдання. Зранку 25 лютого 2022 року, Владислав отримав від свого командира наказ: транспортувати бойову машину в район виконання завдань поблизу міста Бровари Київської області. Під час руху колоною автомобільної техніки по трасі Київ-Харків, у напрямку Київської області, з-за лісосмуги раптово з’явився гвинтокрил, який, на жаль, виявився ворожим, та завдав ракетного удару по нашій техніці. Одна з ракет влучила в кабіну машини, якою керував Владислав, та, мабуть, янгол-охоронець того дня був поруч із ним, адже внаслідок обстрілу він не отримав жодного поранення.
Після закінчення обстрілу військовослужбовці, які зайняли бойові позиції неподалік колони, одразу кинулись на допомогу тим, хто був поранений. На жаль, кільком побратимам Владислава допомога вже була не потрібна…
Близько 21-ої години того ж дня Владислав повернувся у розташування частини. Незважаючи на те, що із ним трапилось іще кілька годин тому, головний сержант одразу ж почав готувати для виїзду іншу машину, тому що знав – його допомога потрібна товаришам, які у цей момент знищували кацапські літаки, гелікоптери та крилаті ракети. Щойно машини були готові до виїзду Владислав без перепочинку вирушив у напрямку Броварів, адже знав, його там чекають.
Завдяки самовідданості та сміливості Владислава, а також тисяч інших героїв сучасної України, ворог не зміг захопити нашу землю, та, добряче «отримавши по зубах», змушений був відступити. Владислав, а також інші його побратими, забезпечили можливість прикриття повітряного простору та подальше знищення ворожої авіації, яка наносила удари по столиці та її околицях.
Саме в незламності та мужності простих українців є сила народу, який уже протягом багатьох поколінь виборює право бути незалежним.
Автор - Віталій МЕГЛІЄВ, заступник командира частини
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
