7 грудня - День працівників органів місцевого самоврядування, до яких відносяться і старости. Але 7 грудня 2023 року – стало новою сторінкою в житті старости Кропивнянського старостату Олександра Кипича: він став до лав Збройних сил України. Одягти військову форму посадовець вирішив добровільно.
Два місяці потому ми поцікавилися, чим наповнені будні Олександра Вікторовича, чи не сняться йому старостинські проблеми, які враження від служби, чи важко вживатися у новий колектив. Та і взагалі: чи не шкодує герой нашої розповіді про круте піке у своєму житті.
Зараз староста Кропивнянського округу перебуває у навчальному центрі – проходить загальну підготовку військовослужбовця. Який військовий фах освоїть - поки не знає, після закінчення навчання все буде ясно.
Розповідає, що проходження підготовки – це своєрідний іспит для особливо розслаблених людей. Тим, хто мало часу і уваги приділяв своєму здоров’ю та статурі, на початку дуже складно.
- Перші дні, коли щодня бігали по 7 кілометрів, чесно скажу, думав впаду і помру там серед людей. Але через тиждень ми вже ходили 15 кілометрів, а ще через тиждень - 20. Так що зараз все добре. Навантаження дають свій результат і до всього звикаєш, – додає.
Тут мобілізованих навчають всьому: стрільбі, тактиці, злагодженню – тому, що потрібно на війні. Але найбільше відразу здивував шлях до їдальні. Тільки він займає 7 кілометрів. Тому підготовка тут на кожному кроці.
- Важко, але це тільки поки не пройдеш курс фізичної підготовки бійця, а потім фізично стає легше, але замість того дають більше навантаження на мізки: навчають знанням зброї, тактиці ведення бою, тактичної медицини. З 19 лютого буде практика в бойовій бригаді, а з 1 березня нас вже призначатимуть в бойові бригади на виконання своїх обов’язків.
Поки що Кропивнянський староста вчиться і допомагає військовослужбовцям, які мають посттравматичний стресовий розлад, а куди доля занесе після закінчення навчання – невідомо. Олександр Вікторович розповідає, що періодично приїжджають, як вони їх називають «покупці» з різних бойових бригад, але поки ще чоловік не вибрав, до кого хотів би приєднатися.
Графік у чоловіків дуже щільний: о 5 ранку – підйом, о 22:00 – відбій, і кожна хвилина дня розписана. Немає такого, що можна десь ходити, гуляти і нічим не займатись.
Якщо порівнювати з попередніми обов’язками Олександра Кипича, то в армії для нього все простіше. Є завдання – треба виконати. За тебе вже все продумали, склали графік, довели до відома задачі і ти просто живеш за новим розпорядком.
А ще чоловіка хвилює, що у нашому суспільстві склалося чомусь суб’єктивне ставлення по відношенню до Збройних сил. Усі бояться йти до армії, усі чомусь вважають, що обов’язково повинні померти…
- Хочу сказати всім, хто боїться вбивати і брати до рук зброю – тут є багато роботи і без цього. Боїшся стріляти – рий окопи, готуй їсти, стань діловодом, чи будь-ким іншим. Щоб 100 козаків на нулі могли воювати – їх повинно забезпечувати всім необхідним ще 200 осіб в тилу.
За весь час, що Олександр Кипич перебуває на навчанні, додому відпустили лише один раз.
- Спочатку думав, що буде тяжко повертатись з дому в армію. Але дякую долі, що їхав з дому не з тяжким серцем. Уже дуже звик і прикипів до своїх побратимів. Тому їхав, як з дому – додому. А побратими в армії – це вже, як нова родина. Не бійтеся ставати на захист Батьківщини! Наші титани втомились і їм дуже потрібна допомога. Кожного.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
