У маленьких затишних Деньгах, серед зелених полів і тихих вулиць, народився Роман Марчук. Спокійна дитина, надійний мамин помічник. Ніхто й не підозрював, що цей скромний сільський хлопчак стане відданим захисником нашої Батьківщини.

Після закінчення школи Роман навчався у Золотоніському ветеринарному коледжі, згодом продовжив здобувати вищу освіту в Національному аграрному університеті у Білій Церкві. Проте доля змінила обраний життєвий курс: у 2019 році він вирішив присвятити себе служінню державі та долучитися до Збройних Сил України. Службу проходив у Чернігові в першій танковій бригаді механізованого батальйону. З того часу його ім'я стало символом справжньої відваги і жертовності.

Роман не лише вірно служив своїй країні, але й став на захист її від зовнішньої загрози: він учасник антитерористичної операції 2019 – 2020 рр. у Донецькій і Луганській областях.

  • - Його боротьба за незалежність і безпеку віддзеркалювала найкращі традиції українського патріотизму, - розповіла мама Тетяна.

Війна – страшна і безжальна істота, вона нещадна до всіх. Її криваві сліди у душах і на тілі кожного, хто взяв до рук зброю. Перша окрема танкова Сіверська бригада, у якій служив Роман, обороняла Чернігів під час російського повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. 29 березня під час боїв під Черніговом Роман отримав тяжке поранення, що призвело до паралічу ніг. Ця трагедія стала великим випробуванням для нього та його сім'ї.

Життя перевернулось і змусило звикати до нових реалій. Його 11-річний син Гліб, вперше побачивши батька після поранення, не міг стримати сліз та страху. Проте навіть у цій складній ситуації вони знайшли силу і волю боротися далі.

Родина та друзі Романа об'єдналися, щоб допомогти йому в цій боротьбі. І тепер, коли Роман пересувається на інвалідному візку, його воля і визначеність залишаються непохитними. Чоловік був на лікуванні за кордоном, а коли повернувся односельці обладнали пандус на східцях будинку.

Олександр Лазоренко, Іван Задорожній та майстри по дереву - Михайло Саранча і Олександр Тупота зробили дерев’яний настил, щоби Роману було комфортно пересуватися вдома.

  • - Він перебував в госпіталях Києва, Львова, Рівного, Циблів та Черкас. Проходив лікування у Швеції. Його шлях до відновлення триває. І навіть зараз, коли його ноги вже не працюють, він не втрачає надії на повноцінне життя. Для цього йому доведеться пройти ще багато випробувань та реабілітаційних заходів. Я постійно з ним поруч. Допомагаю. Напевно, я також борюсь разом з ним, тільки тепер в іншому протистоянні, - поділилась мама Тетяна, яка стала синовими руками і ногами.

15 лютого з нагоди 104-ої річниці битви кінного полку Чорних Запорожців з московсько-більшовицьким військом у Золотоноші солдат Роман Марчук був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня відповідно до Указу Президента України.

Історія Романа Марчука – це не лише історія одного чоловіка, захисника, а й приклад відваги, сили та надії для всієї нації. Він продовжує боротьбу, не зважаючи на труднощі і виклики, і надихає нас своєю незламністю та нескореністю.

«Завдяки спільним зусиллям колективів Золотоніської райдержадміністрації, казначейської служби, філії центру зайнятості, пенсійного фонду та відділу ДУ Черкаський ОЦКПХ МОЗ було зібрано кошти в розмірі 29400 гривень для нашого справжнього героя, захисника Романа Марчука», - повідомила голова районної військової адміністрації Ірина Тернова.

Рахунок для матеріальної підтримки родини: 4149 4991 4363 9316 (Тетяна Григорівна Марчук)

Матеріал підготувала Лілія Титаренко

***

Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити

Читайте також: Змінили клас на казарму, прихопивши з собою кохання
Читайте також: Вікторія Литовченко: жінка-воїн, що віддасть усе за мир

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися