Вікторія Литовченко - сучасна героїня, яка вирішила присвятити своє життя військовій службі заради миру у своїй країні. Приголомшлива історія цієї жінки та її відданості не лише своїй сім'ї, але і всій Україні, захоплює і надихає. Закінчила Золотоніську школу №6. Навчалася у Черкаському економіко-правовому коледжі.
Вікторія Литовченко
Вікторія разом з чоловіком Русланом виховує трьох синів-спортсменів. Її чоловік не може служити через стан здоров'я, тому жінка взяла військовий обов’язок на себе. Вікторія відчуває велику підтримку родини та друзів. Вона сама завжди мріяла про військову службу і вирішила: пора діяти - особливо у такий непростий час для України.
Родина Литовченків
Підготовка Вікторії до вступу у 118-ту окрему бригаду територіальної оборони вже у розпалі. Вона визнає, що не обов'язково мати військовий фах, адже кожен може знайти своє покликання в армії - будь то медсестра, кухар чи снайпер.
-
- В мене вся родина по батьковій ліній проходила військову службу. Племінники та брати – військові. Воює на Сході країни рідний брат Андрій, якому я допомагала з автівкою. Він з 2015 року служить у складі ЗСУ, пройшов АТО. Пів року була перерва і як тільки почалась війна - він повернувся миттєво на службу, - ділиться з нами Вікторія.
Вікторія та її брат Андрій
Попередня стаття про волонтерство де була Вікторія.
.
Щодо своєї майбутньої ролі, Вікторія збирається працювати діловодом. Вона розуміє важливість своєї роботи - підготовка документів, ведення обліку та робота зі справами загиблих чи зниклих без вісти. Вона готова до будь-якої відповідальності, що постає перед нею.
-
- А хто, як не я?, - так говорив мій брат. Він не був у відпустці рік і 8 місяців. І коли ми запитуємо його: «Ну коли ти приїдеш?», а він просто не може сказати. Бо це не звичайна робота з вихідними, обідніми перервами, брейками на чай-каву. «І тим паче немає хлопців, які замість мене будуть тут, поки я приїду у «відпустку». І тому щомісяця він обіцяє, а ми щомісяця його чекаємо, - розповідає Вікторія про свого брата.
Вікторія та її брат Андрій
Рішення про вступ до армії було виваженим і обґрунтованим. Жінка радилася і обговорювала деталі з братом, чоловіком і синами. Однією з причин її життєвого вибору стала волонтерська поїздка на фронт восени 2023-го.
-
- Коли ти бачиш обстановку на власні очі, без прикрас. Коли на Донецькій землі розмовляєш із захисниками, тоді по-іншому сприймаєш дійсність, - каже. – Тільки там, за сотні кілометрів від безпечного тилу, по-справжньому усвідомлюєш наскільки страшне слово «війна».
Діти, хоч і переживають, але підтримали свою маму. Пишаються її вчинком, бойовим характером і рішучістю. Питають, чи скоро вже буде в окопах відстрілювати русню.
-
- "Я знаю, куди я йду", - сказала Вікторія. - Я розумію, що це не лише сидіння в штабі та писання листків. Я готова до постійних виїздів у зони бойових дій. Я психологічно готова до будь-якої роботи, і моя фізична підготовка також не слабка. Ще зі шкільних років займалася боксом та карате.
Вікторія та її сини
Три сини 14-літній Артем, 13-літній Владислав та меншенький 8-літній Кирило відвідують заняття з греко-римської боротьби. Малі спортсмени уже мають змагальний досвід та відчули смак перемоги. Стараються на борцівському килимі, бо серед глядачів найприскіпливіший суддя – мама, яку намагаються не підвести і потішити. Ну хіба можуть у жінки-воїна сини бути слабаками?!
-
- Особливо приємно, що мої сини Артем, Владислав та Кирило постійно беруть участь у різних спортивних змаганнях з греко-римської боротьби. Завжди їх підтримую і ніколи не пропускаю турніри.
Родина Вікторії Литовченко: брат та сини
Вікторія поділась з редакцією, що вона не надто хвилюється за те, що буде вдома. Жартома вона сказала, що залишила чоловіка та будинок на синів, оскільки вони ще не зовсім дорослі. Але вона виховала їх з бойовим духом, навіть як мама. Старший син Вікторії, Артем висловив бажання піти в армію або отримати військову освіту,тільки поки що мама не дозволяє. Вікторія каже - Я не хочу, щоб мої сини воювали за нас. Я хочу, щоб вони навчалися, здобували освіту для тієї професії, яка була б корисною для них і суспільства. Тому я йду, щоб забезпечити їм майбутнє.
На майбутнє Вікторія дивиться з оптимізмом, сподіваючись на перемогу і мир в Україні. Вона вважає, що жінки також повинні проходити навчання з домедичної допомоги, оскільки практичні навички можуть знадобитися в будь-який момент.
-
- Жінки місцевих військових, з якими ми стали родиною через спільне горе великої втрати нашої ТРО, стали мені дуже близькими. Ми постійно підтримуємо одна одну. Коли я сказала, що збираюся йти на військову службу, вони мене підтримали, навіть почали розглядати можливість піти разом зі мною. Українські жінки, безумовно, стоять за свою сім'ю та рідних, як гора, коли приходить час гніву.
-
- Сьогодні у нас спокійний день, але хто знає, що може трапитися завтра у нашому місті. Нам слід бути готовими до будь-якої ситуації та розуміти, як діяти у будь-яких обставинах. Знання тактичної медицини та основ військової справи стають надзвичайно важливими в умовах воєнного стану.
Для Вікторії головна мета зараз - підготувати всі документи та пройти навчання. Вона готова до будь-якої роботи, яка буде пов'язана зі службою в армії, тому що вірить у важливість своєї місії та готова захищати свою країну.
Матеріал підготувала Лілія ТИТАРЕНКО
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
