Ірина народилася у селі Великі Крушлинці, що на Вінниччині, Максим – у містечку Липовець цього ж регіону. Але, мабуть, їхні дороги так би ніколи і не перетнулися на рідній Вінниччині, якби не Уманський державний педагогічний університет, куди обоє приїхали здобувати вищу освіту. Максим навчався на факультеті фізичного виховання, а Ірина – на факультеті соціальної та психологічної освіти.
Однак вінницькі студенти були настільки заглиблені у навчальний процес, що не помічали один одного ні в широких коридорах, ні в затишному квітучому дворику вишу. Познайомилися лише під час проходження практики в дитячому таборі «Артек-Буковель», що в Карпатах, де Ірина була куратором, а Максим – педагогом-організатором. Однак заіскрило між молодими років за 2-3, коли поїхали в закордонну подорож.
-
- У березні будемо святкувати 4 річницю з того дня, коли почали зустрічатися, - посміхається дівчина. – У листопаді 2023-го одружилися.
Рішення піти до війська у Максима визріло відразу, як тільки ворог ступив на нашу землю у лютому 2022-го. Багато друзів, знайомих, колег пішли служити у десантно-штурмові війська. Але так склалися обставини, що зміг реалізувати своє бажання лише в грудні 2022 року. Пройшов навчальний центр, після якого отримав призначення у Золотоношу.
Ірина працювала за фахом. Але любов на відстані - понад її сили. Дівчина кілька разів приїздила до коханого, а потім прийняла рішення – теж одягнути військову форму: підписала контракт. Її фах згодився на військовій службі.
У Золотоноші винаймають квартиру. Основну частину доби займають службові обов’язки, понад 70% і лише 30% - вони сім’я.
-
- Бачимося лише вдома, - каже Максим. – Командира й підлеглого не визначали. Живемо за принципом: чоловік – голова, а дружина – шия.
Молодому подружжю Попиків імпонує, що місту не байдуже до військових. «Взяти хоча б це інтерв’ю”.
-
- Приємно йти вулицею і чути від незнайомих перехожих «Дякуємо!», - розповідають.
Золотоноша - локально зручно розташована: близько Черкаси, Київ. Комфортно дістатися до рідної Вінниччини.
-
- Ми в захваті від вашого Дніпра, тут гарна природа, - захоплено ділиться військовий.
-
- Батьки наші звісно ж переживають, хвилюються, - каже Ірина. – Але ми дорослі люди, свідомо зробили свій вибір. Я горда з того, що можу бути корисною своєму народу, що у великій Перемозі українців буде і наш скромний вклад.
Найбільше мене здивувала у цій скромній молодій парі – їхня мрія. Ірина та Максим мріють після Перемоги взяти відпустку днів на 15, бо обоє контрактники і продовжуватимуть нести службу. А відпустка молодятам потрібна, щоб подорожувати звільненими територіями: Олешківські піски, острів Джарилгач, Кримський півострів, побувати на Донбасарені.
Щиро віримо, що таке земне бажання обов’язково здійсниться, і Попики відправляться рідною Україною у свій медовий місяць.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
