Ігорю Логвінову 52 роки, але попри солідний вік чоловік боронить наш спокій в 66-ій окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України.
- Незадовго до повномасштабного вторгнення у мене народилася внучка. Одне з перших слів у моєї красуні – дід! Та так вона вже чітко і любо це вимовляла, що вибір позивного був для всіх дуже очевидним.
Серед хлопців я найстарший, але й найспритніший. Найперший стрибаю в машину, ніколи не відстаю. Стараюсь, щоб не підводити молодих. Тут немає коли пасти задніх. Пішов – воюй! – ділиться чоловік.
У перші дні повномасштабного вторгнення держави-терористки пішов до Золотоніського ТЦК. Виявив бажання захищати свою Батьківщину. Так потрапив до українського війська добровольцем. Після цього був відправлений на бойове злагодження до навчального центру «Десна». Навчання та підготовка тривали два місяці. У Десні освоїв фах оператора – навідника БМП-1. Після підготовки виїхали з побратимами на Мар’їнку Донецької області. Після цього видали Великобританську М – 113 БТР і підрозділ відправили захищати Кремінну, що на Луганщині.
- Британська техніка – звір. Набагато краща і ефективніша в бою, якщо звісно порівнювати з нашою.
- Здобув, мабуть, своє місце в житті. Яких здобутків ще можна бажати? А втратив…шматок здоров’я і життя, через невизначеність у строках служби.
Під Кремінною отримав декілька поранень. Одне з них було тяжким - чоловікові пробило легені, але навіть після цього він повернувся в стрій і боронить наше сьогодення. Зараз золотоніський захисник проходить військово-лікарську комісію на Луганщині.
- Не знаю чи залишусь і далі в строю, чи тепер мене «спишуть». Після проходження ВЛК буде ясно. Поки що залишаюсь в строю.
Ігор – приємний і щирий співрозмовник. Охоче розповідає про свій шлях військового.
- Відразу після того, як отримав поранення відправили мене у Лиман, де надали першу медичну допомогу, потім відвезли у Слов’янськ. Там уже дістали осколки з ноги, але з пробитими легенями і грудною клітиною нічого вдіяти не могли. Тому відправили у місто-герой Харків, щоб у госпіталі витягли осколки з грудної клітини і провели операцію.
- Ну, по-перше, я сам завжди зібраний і не кисну, - пояснює моральну сторону після тяжкого поранення. - Ну, а, по-друге, дякую Богу і долі, що в мене є справжні друзі, побратими і моя родина.
Чоловік розповідає, що в цивільному житті йому вистачає всього. Його люди, близькі і важливі люди, вони все розуміють і все роблять правильно. Єдине чого хотілось би ще, це щоб люди в нашій рідній Золотоноші зрозуміли, що війна – вона для всіх. Вона прийшла на нашу землю для всіх, не тільки для військових і волонтерів. Герою дуже хочеться, щоб всі це розуміли: не будували фонтанів і не клали бруківку, не їли один одного в соціальних мережах, а об’єднали всі сили і свої душі в одну велику справу.
- Ми надто багато втратили в цій війні. Нам дуже сильно не вистачає дронів! Ми в цьому плані дуже програємо росії…Закликаю всіх і прошу! Хлопцям потрібні дрони! Всі фінансові потоки мають бути направлені тільки на придбання необхідної зброї, машин, дронів, спорядження! У противника цього всього «добра» вистачає навіть з лишками, у нас же є тільки те, що нам привезли волонтери та задонатили люди.
Після поранення Ігор перебував у Золотоніському неврологічному відділенні на реабілітації.
- Ну не можу сказати, що в Золотоноші всім байдуже. Я був дуже приємно враженим ставленням персоналу і звичайних людей до себе. Хочу подякувати Тетяні Овчаренко та Наталії Король за чуйність, професіоналізм, за лікування та турботу, яку вони проявили до мене.
Ігор розповів історію, яка його дуже вразила і по-особливому врізалася у душу. У коридорі неврологічного відділення він зустрів молоду жінку, котра приїхала забрати з лікарні паралізованого дядька. Після кількох інсультів чоловіка везли на каталці, а він дуже просив розповісти «Як там наші козаки?», цікавився станом справ у захисників.
- Зачепило… Ну як можна казати, що всім байдуже? Якщо навіть в такому стані, перед смертю, людина переживала не за себе, а як там наші козаки. Вірю, що переможемо!
Відчуття єдності народу – це сила, що здатна підіймати з колін народи і країни.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
