- Їх відправили на бойове завдання. Командир був трьохсотий, тому Валерій взяв на себе командування. Хлопці потрапили в оточення, і з їхнього взводу залишилося 6 чоловік. Валерія поранили. Тоді він прийняв рішення залишитися і прикривати відхід побратимів. Хлопці казали, що відійшовши 150 метрів ще чули постріли: він відстрілювався. Потім тиша. Місце бою зайняли росіяни. Побратими знали локацію, де лежить Валерій, і вночі пробралися та витягли його із сірої зони, - розповідає про останній день життя чоловіка Лариса Підвальна. 49-річний Валерій героїчно загинув 12 жовтня 2022 року.
- Ніколи б не подумала так про свого чоловіка. Він у мене курицю не міг зарізати! Я його питала: «Чи страшно?» Він сказав: «Є вибір: або я, або мене». Ми прожили 29 років, і я за ним була справді, як за стіною. Це дуже тяжка втрата для нас.
Від початку повномасштабного вторгнення Валерій розпочав волонтерити у громадській організації під керівництвом Вячеслава Назаренка. У травні 2022 року був мобілізований.
2 грудня 2023 року волейболісти громади зібралися на Турнір пам’яті захисника. Це вже другі змагання на честь золотонісця. Перші відбулися 8 грудня 2022-го.
Вступне слово перед початком змагань взяв співорганізатор та друг сім’ї Олександр Одинець:
- Валерій народився, виріс і жив у Золотоноші. Всі, хто його знав підтвердять, що на його допомогу завжди можна розраховувати. Так і сталося цього разу: пожертвував собою заради побратимів.
Турнір проходив за коловою системою. Зустріч тривала до двох перемог. Участь у волейбольній боротьбі взяли чотири команди: з Благодатного, Драбівців, гімназії ім. С.Д. Скляренка та збірна «Ветерани». Переможцями стали благодатнівські спортсмени.
Дмитро Шевченко, капітан команди «Благодатне»:
- Дуже приємно, що навіть у такі тяжкі, буремні часи, дякуючи ЗСУ ми можемо насолоджуватися улюбленою грою. Ми сьогодні зібралися, щоб увіковічнити пам'ять нашого загиблого друга волейболіста. Хороша організація, достойні суперники, хороші партії. Дуже приємно зараз бути тут і розділяти ці емоції.
Сергій Кожем’яко, гравець команди «Ветерани» з сумом згадує колегу-волейболіста:
- Турнір проводять другий рік на честь Валерія. Це людина, з якою на одному майданчику грав не один рік. Разом з ним брали участь у волейбольних турнірах на призи газети «Златокрай». Він був добряком. В іграх є азарт, є боротьба… Завдяки колегам і друзям, які організовують Турніри, пам'ять про нього буде жити вічно.
Гравець гімназійної команди Петро Козак підкреслює важливість говорити про турнір ширше, щоб приїжджало більше гравців:
- Я вважаю, що такі турніри важливі. Це пам'ять про Героя, якого я знав особисто. Змагання - це підтримка сім’ї і вічна дяка й шана Валерію.
Наприкінці турніру дружина Героя, Лариса Підвальна, подякувала всім за зустріч:
- Мені дуже приємно, що ви пам’ятаєте про нього, збираєтесь. Я думаю він це все бачить і йому теж приємно. Він дуже любив спорт, постійно відвідував тренування, окреме спасибі товаришу і куму Олександрові Одинцю, за те що не забуває.
Возвеличення імен Героїв, підтримка їхніх сімей – це надважливо. Добре, коли близькі та друзі не забувають про загиблих, а поважають і цінують їхню пам’ять, закарбовують у турнірах.
Валерій мріяв бавити внучку, знав про її скоре народження. Та дівчинка ніколи вже не посидить на дідусевих колінах. Це жертовність максимального рівня. Прийняти таке вольове рішення заради життя інших!.. Вічна Слава і Шана!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
