Ми впевнені, що ви не говорите ці слова українською. Можливо вони притомно звучать чи навіть пристойно сприймаються на слух, проте це їх аж ніяк не виправдовує. Наше завдання – повернення до українських витоків.
Ось вам історія. Панас Семенович одягнув парадні брюки, аби сходити на базар за творогом. Прийшов до Марії Георгіївни, яка понад 10 років продає йому найліпший. Тільки нагнувся, щоб скуштувати, а вони (ой, лихо!) репнули прямо на копчику.
Ми звісно співчуваємо Панасу Семеновичу такі оказії ще та незручність. Проте і помилки в цій історії присутні. Тут і брюки десь взялися, хоча мають бути штани; і сир чомусь творогом став; а куприк то взагалі зобразився, що його копчиком обізвали. Тож наголосимо: штани, сир та куприк.
Аналогічно в українській побутують іншомовні слова, які мають хороші відповідники. Навіщо ж користуватися запозиченнями, якщо є питомо українські слова?! До прикладу:
• аеропорт – летовище;
• дистанція – відстань;
• фіаско – провал, невдача;
• консенсус – згода, одностайність;
• візит – відвідини;
• резерв – запас; джерело нових сил;
• бібліотека – книгозбірня;
• момент – мить;
• менеджмент – управління;
• прогрес – поступ.
Звісно і чужому научатись треба, але спершу варто не цуратися свого!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
