Дев’ять довгих місяців, 285 днів і ночей сподівань, очікувань, надій… Усе позаду. Підтвердження аналізу ДНК як вирок – Іван загинув, Івана більше немає. 5 грудня він повернувся на щиті до рідної Маліївки, де пройшло його дитинство, де змалку знайома кожна стежка, кожен видолинок, кудою спішив на світанні на улюблену риболовлю. Нині мальовниче тихе село у скорботі. У печалі вся Золотоніська громада.
Іван Головко народився 5 січня 1988 року в родині сільських трударів Івана Івановича та Галини Василівни.
Коли ворожий чобіт ступив на українську землю, два брати Головки стали на її захист. Батько відвіз до військкомату одного сина вранці, другого – вечері.
-
- Це було наше сонечко. При зустрічі завжди посміхався. Дуже поважав своїх батьків. Ріс відповідальною дитиною. Ми жили по-сусідськи. Змалку привчений до роботи, - крізь сльози розповідає голова кварталу Ніна Мельник. – Усі ці 9 місяців ми жили надією. Ми чекали. Ми сподівалися, що буде полон і він повернеться живий. Хоча усвідомлювали, що таке Суджа і скільки там наших хлопців полягло.
У 2005-му Іван закінчив Кропивнянську загальноосвітню школу.
-
- Ваня – ровесник моєї доньки, - розповідає вчителька географії Любов Василівна. – Вони не однокласники, але їхні класи були дуже дружними. Пригадую його розумні очі, завжди стриманий і зосереджений. Взірець. В усьому. У навчанні. У побуті. Це важка втрата.
-
- Іван був надвідповідальним учнем, - додає класний керівник Людмила Марченко. – І якщо йому в силу обставин не вдавалося виконати взяте на себе доручення, він заздалегідь попереджав. Ніколи нікому ні в чому не відмовляв. Був добре вихований і чемний.
У 2012 році здобув вищу освіту в Київському національному транспортному університеті за спеціальністю інженер-механік з експлуатації машин. Після закінчення навчання працював у Золотоніській районній державній експлуатаційній дільниці, де тривалий час трудилися його батьки.
Після реорганізації цього підприємства Іван Іванович та Галина Василівна працевлаштувалися на «Золотоніському беконі». А син з 2018 року працював старшим продавцем у магазині дитячих іграшок «Чудо Острів».
20 липня 2024 року вступив до лав Збройних сил України, де пройшов базову загальновійськову підготовку та навчання в Національній академії сухопутних військ, після чого отримав військове звання «Молодший лейтенант».
Був направлений до 152-ї окремої єгерської бригади на посаду командира 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону.
Загинув 18 лютого 2025 року поблизу села Лебедівка Суджанського району Курської області рф під час виконання бойового завдання.
-
- У селі є стадіон. Колись на ньому ганяла м’яча дітвора, наші хлопці грали у футбол. Було гамірно. Нині село стихає. Дітей меншає… Маліївка втратила свого другого сина, другого Івана. Минулого року загинув Іван Гетьман. Вирішили на честь наших двох Іванів облаштувати на місці стадіону сквер, - додає голова кварталу Ніна Мельник.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
