Ви ж точно не раз чули: Толя, Віталя, Славік, Вадік і так далі. Та чи правильно це? Варто розібратися.
В українських іменах немає суфікса "-ік", він є в російських, вживаючи його ми створюємо низку кальок. Тому правильно казати й писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.
Особисто знаю людей, які категорично проти неправильних звертань, тому навіть у побуті, під час розмов послуговуються колоритними: Іванко, Юрчик, Павлусь, Андрійко. А от Гордєй, Сьома, Стьопа — це суржикізми й наслідок pycифiкaції.
Тож замість Стьопа, можна сказати - Стець, Стецько, Степко або Степанко. Також пропонуємо вам розглянути й інші форми:
не Женя, а Генко, Геник, Генусь, Женько або Євгенко;
не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;
не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;
не Тіма чи Тімоша, а Тимко;
не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко.
Загально відомий філологічний факт - українська мова тяжіє до відкритого складу (тобто закінчення не на приголосний, а на голосний звук). Тобто якраз закінчення на "-ко" є абсолютно природніми для чоловічих форм імен. На графіті Софії Київської кінця XI століття зафіксовані звертання: Степко, Михалько, Марко. Уявіть лиш, так говорили наші предки понад 1000 років тому. Тож невже зараз нам слабо?!
Тож не лінуйтесь і говоріть українською!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
