На попередньому тижні з колегами відвідали наших друзів з Канівського центру первинної медико-санітарної допомоги. Такі зустрічі надзвичайно мотивують. Дуже приємно бачити, що після кожного такого візиту наші заклади стають кращими.
Я дуже щасливий нашому знайомству та нашій дружбі з людьми із цього колективу. Щиро вдячний за теплий прийом та цікаву екскурсію. Надзвичайно радує та мотивує, що після кожної зустрічі, у наших центрах з'являються нові "фішки". А ще, у такий складний час дуже приємно, що ми маємо живе спілкування між нашими лікарями.
І звичайно, перебуваючи у Каневі ми не могли з колегами не піднятись на Чернечу гору, аби віддати шану Великому Кобзарю...
Останнім часом я ділюсь з вами своїми відкриттями екзотичних куточків України та її історії. І хоча історія сьогодні про Канів, я просто не можу не згадати цікаве містечко у Дніпропетровській області.
Великий Кобзар нам заповідав:
"Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий."
Там є мальовничий ландшафтний парк з видом на Дніпро...і на протилежному березі якого видно скіфський курган. Я не просто так навів рядки з безсмертного "Заповіту"...давайте, розглянемо їх ближче.
1) "поховайте мене НА могилі"... не В, а саме НА... тобто Тарас Григорович хотів спочивати саме на кургані.
2) "серед степу широкого...", у той час, як Канів - це лісостеп...
3) "щоб лани широкополі і Дніпро і кручі, було видно, було чути, як реве РЕВУЧИЙ".
Так, дійсно, колись береги Дніпра мали кручі. Де вони зараз? Сховані під його водами після створення водосховищ. Ми всі чули знамениті Дніпровські пороги. Їх теж вже нема... один із таких в Дніпровській області мав назву Ненаситець. Шум від нього розносився на десятки миль, не дивно, що його в народі називали Ревучий.
Перебуваючи на розкопках на скіфській могилі, Тарас Григорович потрапив під зливу і захворів на пневмонію. Після чого його доставили в Переяслав, де під гарячкою він написав свій «Заповіт»...
А курган, який видно з ландшафтного парку с. Військове, можливо, і є та сама "могила", де й заповів поховати себе Кобзар. Це все, звісно, теорія, яка безумовно має право на життя.
Але наразі великий поет і геній України спочиває в місці, яке він також дуже обожнював - у Каневі. І з Чернечої гори поглядає на лівий берег Дніпра, де розкинувся природній парк "Шевченківський обрій".
Місцеву пам'ятку і єдину вцілілу роботу з дерева архітектора Городецького. Колись я про нього писав у своїх дописах.
Ну, а ми поки продовжуємо "рвати кайдани" московії і будувати нову вільну країну. І, звичайно, не забуваємо нашого великого Прометея та пророка...
З вірою в Україну та наше майбутнє, DrMozolok
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
