Можна вести тривалу демагогію щодо тих чи інших аспектів російсько-української війни. Можна бути багатослівними фантастами, які чекають завершення всіх цих подій вже наступного тижня, а можна водночас лишатися завзятими песимістами і вважати, що це не закінчиться ніколи. Проте все у світі має дуже просту властивість – якщо є початок, є і кінець.
Розмовляючи на тему росії, це правило дещо втрачає актуальність. Коли ми переможемо – а це неодмінно станеться, питання лише у часі, про що власне сьогодні і піде мова надалі – це буде виграна битва, але не війна. Адже остання бере свій початок багато сотень літ тому і триватиме ще чимало часу після нас. Така сутність росії і така доля України – постійно виборювати право на життя і час від часу нагадувати самим собі, чого вартує свобода.
Чому завершення активних бойових дій до кінця 2022 – неможливе
На початку червня Міністр оборони України Олексій Резніков зробив гучну заяву. На його, як він зазначив, оптимістичну думку, війну можна завершити вже до кінця поточного року. Такі заяви, мабуть, є необхідними для підтримання бойового духу і настроїв у суспільстві. Проте, об’єктивно, вони мають під собою досить хистке підґрунтя.
Росія недооцінила Україну. Не військово-політичне керівництво, ні, а саме Україну, адже Україна – це її люди. Вміння українців самоорганізуватися і бажання боротися з ворогом зіграли свою вагому роль у просуванні рашистів за перші пару тижнів, коли вони відчайдушно лізли парадними колонами вглиб нашої території. Проте зараз, фактично, все розвернулося на 180 градусів і подібними «висновками» займаємося вже ми.
«Друга армія світу» - ці слова тепер лунають як знущання і глум, проте не варто забувати – хай би як, але людський ресурс і кількість озброєння росії в рази перевищують українські можливості. Не потрібно думати, що якщо вже їдуть розконсервовані «Т-62», то це все, кінець. Це все ще танк, він все ще їздить, все так само стріляє, все з тією ж ефективністю здатен вбивати українців.
Те ж саме стосується і фінансів. Санкції – це гра на перспективу. Ця історія тягнутиметься роками, доки поступово, як терміти точать дерево, точитиме російську економіку. А гроші за енергоносії – так, слід позбавити агресора такого подарунку. Проте розраховувати на те, що у путіна раптом зникнуть ресурси на ведення війни – маячня! Він забере у дітей пустушки і кине їх у піч війни, але у російського солдата завжди буде чим стріляти – примітивне, старе, неконкурентноспроможне, але буде. І цього не змінити.
Санкції розраховані на людей країни, на яку їх накладають. На те, що рано чи пізно вони збунтуються. Проте у росіян є дуже чіткі норми менталітету, які можна описати однією фразою: «ми ось терпіли, ну а тепер як потерпимо знову!».
Тож, ні. Говорити про завершення війни до кінця 2022 – не доводиться. «А як же західна зброя і ленд-ліз зокрема?». А ось про ленд-ліз і чому його не буде ще кілька місяців ми і поговоримо.
Ленд-ліз – до 2023 не чекати?
У цьому розділі ми будемо посилатися на досвідченого колишнього розвідника, який до початку війни і безпосередньо у її процесі надає одну із найбільш корисних та якісних інформацій у всьому медійному просторі. Про це не говорять в українському медійному полі, адже у його розповідях здебільшого йдеться про рішення так званого колективного заходу, зокрема США і всього, що стосується тамтешніх думок про російсько-українську війну. Це – Юрій Швець.
Можна по-різному ставитися до колишнього КДБіста, як і можна справедливо вважати, що колишніх у цій справі не існує. Проте це не змінює того факту, що Юрій Швець дійсно висвітлює інформацію, яка має підтвердження і яка, щонайменше, цікава. Адже доки на нашому телебаченні та радіо обговорюють, який нехороший Захід, що він не озброює нас, глобальні світові процеси не стоять на місці.
Отож, Ленд-ліз. Як досить гарно розписувалося у всіх медіа – це підтримка усім, що необхідно Україні, впродовж 2022-2023 років. Однак, мало хто – а краще говорити ніхто – не згадував, що підписуючи цей документ, американці чітко вказали, що допомога за програмою розпочнеться з початком наступного – тобто 2023 – фінансового року. Доля правди у заявах про 2022-2023 безсумнівно є, адже фінансовий рік у США розпочинається у жовтні. Проте до того часу, дещо переробивши відому цитату, можна сказати «нам би літо вистояти та осінь протриматися». І для цього передбачений пакет на 40 мільярдів доларів.
Все те, що було закладено спершу у 13 мільярдів, а зараз у 40 – це безкоштовна допомога Україні у цій війні. І вона розрахована на конкретну ціль – протриматися до початку ленд-лізу, який, наголосимо, варто очікувати у всій його красі не раніше жовтня 2022 року.
Підбиваючи короткий підсумок наведених вище фактів, перш ніж перейти до додаткового блоку, можна з упевненістю, хоча й не без прикрості, зазначити – якщо ленд-ліз почнеться з жовтня, говорити про завершення війни до кінця 2022 – дурня. Або ж, якщо висловитися м’якше – це найвищий ступінь нічим не аргументованого оптимізму. Чи може відбутися переламний момент, за рахунок різного озброєння від Антипутінської коаліції? Так, може. Чи може прогноз стати більш втішним? Авжеж. Чи може статися щось, що повністю знищить всю логіку цієї війни і в одну мить переверне абсолютно всю картину подій? Безсумнівно. Утім, якщо ми опираємося на те, що маємо станом на зараз і будуємо прогноз залежно від саме поточних даних – завершення війни до 2022 – неможливе.
Що у сухому залишку
Чи допомагає Захід? Так. Не весь, десь не так активно як міг би, десь взагалі лунають досить неоднозначні заяви – але так. Чи змогли би ми протистояти росії без цієї допомоги? Можливо. Але був би окупований значно більший відсоток території (не 21, як наразі), були б значно більші втрати. І це факт. Чи надходить зброя? Так. США і Велика Британія, об’єктивно, закривають чималий сектор цього питання. Просто слід пам’ятати, що це не працює за принципом «підписали – зброя опинилася на передовій». Її слід доставити у Європу, затим – навчити наших солдатів користуватися, а вже тоді – безпосередньо застосовувати на війні.
Поміж іншим, 64 мільярди доларів – це та сума, яку американці виділити на підтримку України за кілька місяців. 13 – перший «транш», 40 – другий і додаткова функція цього пакету, яка дозволяє президенту США «засунути руку» у ще 11 мільярдів для додаткової допомоги. Частина з цього йде на гуманітарну складову, частина – на фінансовий сектор України, частина – взагалі за межі нашої країни, для посилання Східного флангу НАТО, все це зрозуміло. Проте, для порівняння, 64 мільярди доларів – це на 2 мільярди менше російського річного бюджету на «оборонку». Також можна розглянути історію з Афганістаном, якому, як люблять маніпулювати у ЗМІ, було передано, 1 трильйон доларів. Насправді ж – лише 146 мільярдів, за всі роки американської присутності у Південній Азії. Інші кошти Пентагон фактично витратив на себе у ході цієї ж таки Афганської кампанії. Тому – так. Допомога йде, вона – надважлива і надпотужна. Можна більше? Можна. Завжди можна більше. Але слід виходити з того, що маємо і боротися, зважаючи саме на ці обставини.
Очікувати переламу – можна. Покладати на нього надії – не варто. Можливо, він відбудеться одразу, як перші 4 РСЗВ опиняться на лінії фронту. А, можливо, доведеться чекати до осені, а в гіршому випадку – і довше. Україна зараз не має ресурсу для переходу з оборони в атаку, це визнають абсолютно всі. Той-таки секретар РНБО Олексій Данілов у інтерв'ю газеті FinancialTimes сказав, що нам потрібно сформувати шість нових бригад чисельністю 25 000 (з відповідним озброєнням та вишколом, певна річ).
А воєнний експерт Олег Жданов у інтерв’ю жунарлісту Дмитру Гордону припустив, що для реалізації плану знадобиться удвічі більше від названої Даніловим кількості військ. То чому ж раптом має щось статися таке, аби оці «два тижні» Арестовича стали найближчою перспективою?
Коли завершиться війна
Отож, коли завершиться війна. Зважаючи на все перелічене вище – на постачання зброї, на допомогу союзників, на ресурси ворога і наші власні: оглянувши все це і склавши його єдину картину – лише так це можна аналізувати, адже у відриві одне від одного, жоден з цих аспектів майже нічого не вартий – можна припускати, що у 2022 нічого не завершиться. Навіть те, що називається «активна фаза бойових дій». Це повільно перетече у 2023 і от вже якраз таки наступний рік має всі шанси стати переможним. Можливо, не повністю, але зрештою, почнуть краще діяти санкції (навіть не скільки ті, які накладають фінансові обмеження, скільки ті, які не дозволяють росії поновлювати збройний потенціал, що залежить від західного обладнання та запчастин), ми отримаємо перевагу у озброєнні (або ж, хоча б, паритет), а все інше – визначатимуть ЗСУ і їхня мотивація, які нам, у тилу, слід підтримувати на якнайвищому рівні.
Коли люди говорили «ну, ось у березні перемога» - це було кумедно… Коли після цього лунало «ну, ось перемога точно у квітні» - ставало не до сміху. Коли подібне продовжувалося у травні – було вже аж гірко… Не плекайте даремної надії, будьте реалістами, а головне – станьте надійним тилом у цій війні, яка триватиме ще довго – щонайменше рік, а у гіршому випадку – два-три: допомагайте армії, а не запитуйте у неї, через які наступні «пару тижнів» на нас чекає перемога.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
