Через більш як 100 днів від початку збройної агресії російської федерації проти України, Євросоюз затвердив шостий пакет санкцій. Він передбачив низку обмежувальних заходів проти 18 компаній та 65 осіб; всі вони тим чи іншим чином причетні до російського вторгнення.
Станом 8 червня санкції передбачають:
-
Заборону на купівлю, імпорт або передачу сирої нафти та деяких нафтопродуктів із росії. Поетапна відмова від російської нафти займе від 6 місяців для сирої нафти до 8 місяців для інших продуктів нафтопереробки. Тимчасовий виняток передбачено для імпорту сирої нафти трубопроводом до тих країн-членів ЄС, «які в силу свого географічного положення страждають від особливої залежності від постачання з росії».
-
Відключення від SWIFT Сбербанку, Московського кредитного банку, Россельхозбанка та Білоруського банку розвитку та реконструкції.
-
Припинення мовлення в ЄС трьох російських державних телеканалів – РТР-Планета, Росія-24 та Міжнародний ТВ-центр.
-
Розширення списку осіб та організацій, яких стосуються експортні обмеження щодо товарів та технологій подвійного призначення. Такі доповнення до списку включають як російські, так і білоруські організації.
-
Заборона надання у росії бухгалтерських послуг, послуг зі зв'язків із громадськістю та консультаційних послуг.
Із прикрого варто відзначити, що Угорщина і Віктор Обран зокрема досягнули своєї мети. Їм вдалося зберегти свою позицію і залишитися при кремлівській нафтовій годівниці. Віктор Орбан, фактично останній автократ цивілізованої Європи, натиснув на те, що Угорщина свого часу втратила значну частину своїх територій, зокрема – вихід до моря. Тому він закликав накладати ембарго саме на морські постачання, а сухопутні – лишилися поки що незайманими.
Це, вочевидь, є негативним фактором, проте загальна кількість нафти, без експорту якої лишиться згодом країна-агресорка – суттєва. Це займе час, але рано чи пізно європейські гроші перестануть надходити мільярдами у бюджет, яким послуговуються для руйнування міст, убивства людей та спричинення світової кризи. Попри цей факт, не треба думати, що як раптом від російських газу та нафти відмовляться цивілізовані країни, у путіна раптом зникнуть гроші на війну. Аж ніяк, адже у сучасній росії радше відберуть останнє у найбільш нужденних, але солдатський «АК» завжди матиме боєкомплект.
Окрім проблеми у вигляді неповного нафтового ембарго, Віктор Орбан також спричинив ще одну прикрість. Через його клопотання до переліку підсанкційних осіб не потрапив російських патріарх Кирило. Як відомо, церква на росії віддавна перестала бути місцем молитов і єднання з Богом. Вже тривалий час це одна із гілок пропаганди – до того ж, досить ефективної. Та хай там як, а кільканадцять нових осіб таки доєдналися до інших підсанкційних персон, що підтримують війну.
Серед них:
-
засновник «Яндекса» Аркадій Волож;
-
голова Роскомнагляду Андрій Липов;
-
голова та його заступник окупаційної «адміністрації» Херсонської області Володимир Сальдо та Кирило Стремоусов, а також колаборанти Сергій Черевко, Тетяна Кузьмич;
-
гауляйтер Маріуполя Галина Данильченко;
-
члени сім'ї прессекретаря президента росії Дмитра Пєскова – дружина Тетяна Навка, діти Єлизавета та Микола;
-
ймовірна коханка путіна Аліна Кабаєва;
-
пропагандист РІА Новини Петро Акопов.
Як повідомили на одному із сайтів мережі «City», до поточного переліку потрапила і низка інших колаборантів – українців, які зреклися своєї Батьківщини і народу та взялися служити ворогу. Зокрема йшлося про окуповану Херсонщину. Золотоноша.City стало цікаво – а чи є на Золотоніщині чи загалом на Черкащині манкурти, на яких слід би було звернути увагу при створенні наступних санкційних пакетів.
Провівши незначну аналітичну роботу, нам вдалося з’ясувати – дійсно, щонайменше один наш земляк обрав шлях манкурта і зрадника. Це – Володимир Ліпандін. Свого часу він працював очільником ГУ МВС Черкаської області, а після Революції Гідності, де і був активно задіяний і здобув свою «славу» цей персонаж – утік до окупованого Криму.
Наприкінці травня кореспонденти «Вікка» повідомили, що Ліпандін був призначений головним поліціянтом у окупованій Херсонській області. Про це, в свою чергу, розповів міністр внутрішніх справ Антон Геращенко.
Чим свого часу «прославився» Ліпандін на Черкащині
Силовика до влади привів тодішній очільник Черкаської ОДА Сергій Тулуб. До слова – зникли вони опісля майже одночасно. Ліпандін повинен був посили незаконний вплив поліцейських на опонентів колишньої влади, а також взяти контроль над бізнесом та не надто легальними грошовими потоками.
Коли 23 січня 2014 року відбувся штурм Черкаської ОДА – Ліпандін особисто очолював «оборону» будівлі і заявляв, що силовики «… мають діяти жорстко!». Також, не без його безпосередньої участі з Черкащини на Майдан Незалежності виїздили автобуси з тітушками. Без відома поліції та кругової поруки – подібні маневри навряд чи стали можливими.
27 січня відбулася друга спроба штурму. До Черкас приїздив «Автомайдан». Їх зустрів на Соборній площі луганський «Беркут», який особисто запросив Тулуб. Ще довго на Центральній площі міста стояли побиті автомобілі, а поліція тоді затримала понад 60 людей. Їм із заздрісною швидкістю «шили справи» і відправляли до суду. До того ж, суди відбувалися в різних районах області.
Подальший шлях колаборанта
У Криму, за даними сайту «Інформаційний супровід», Володимир Ліпандін організував в окупаційній «юрисдикції» власну «приватну охоронну контору» «Дракар», «бійці» якої періодично потрапляли до «кримінальних хронік» окупантів. Дружина колаборанта тримала на той момент шахрайський бізнес у Євпаторії, пов’язаний з «чудодійним» лікуванням за кругленькі суми. Два чоботи – пара, що ж ще додати…
На думку журналістів, основним завданням Ліпандіна у Херсона стане налагодження переміщення товарів, наркотиків, зброї та багато чого іншого з Криму. Надалі – ця задача може дещо змінитися у масштабах і здатна перекочувати на підкоонтрольну Україні територію. Мета може бути лише одна – створення корупційно-диверсійних мереж.
Так, він оголосив, що всі правоохоронці, які погодилися працювати на окупаційну владу на Херсонщині, повинні довести свою відданість і пройти тест на детекторі брехні.
Тож, будемо сподіватися, що наступний пакет санкцій наздожене зрадника – навряд чи йому стане від того гірше, проте принаймні, це ім’я фігуруватиме в надважливих офіційних документах і у майбутньому може слугувати претекстом для справедливого суду, у тому числі – Європейського.
Та будьте певні – рано чи пізно отаких Ліпандін’ів, як і всякого іншого посіпаку окупантів – і їх самих також, – зрештою чекатиме або ж українська лава підсудних, або ж доля 31 000 «хороших росіян».
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
