Золотоніщина учиться жити в нових умовах, спричинених введенням обмежувальних заходів через поширення коронавірусу. Золотоноша.Сity запроваджує цикл публікацій про те, як дотримуються золотонісці карантину в місті і селах району, як люди дістаються до роботи, а діти вчаться в умовах дистанційної освіти.
Коробівський навчально-виховний комплекс охоплює 5 населених пунктів Золотоніщини. Як учні, так і педагоги закладу знаходяться вдома. За словами директора НВК Лідії Маленко, у соцмережах створені окремі групи кожного класу, кожного класного керівника із залученням батьків. Щодня у ці групи скидають інформацію про все, що треба знати про дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.
- У нашому НВК навчається 141 дитина і 41 дошкільня. Ми організували дистанційне навчання, у тому числі, і для наймолодших. Всі учні знають сайт школи, на ньому створена вкладка «дистанційне навчання», на якій виокремлені предмети, наприклад, математика, історія і т. д. Вони поділені по класах. Ще існують підгрупи, до якої кожен вчитель завантажує завдання, як правило – презентації або відео, звичайно, є файли, де вказано перелік завдань, сторінки, пояснення. На жаль, у Дібрівці, Холоднівці, Вільхах і Кединій Горі дуже поганий інтернет-зв’язок, можна сказати, що його взагалі немає. Тому для дітей цих сіл, а їх 47 відсотків у нашому освітньому закладі, спілкування відбувається через вайбергрупи, - поділилася Лідія Іванівна.
- Як проходить опитування?
- У Google-формах діти дають відповіді. Також створили Сlassrooms (класруми). Що це означає? Кожна дитина на своєму телефоні встановила додаток Сlassroom і туди, так само, як і на вайбергрупи, надходять завдання. Там можна робити опитування, тестування, навіть текст діти пишуть. І, що гарно у цьому додатку, він автоматично виставляє бали. Ми ще не знаємо, як обліковуватимемо ці бали у класних журналах, але Сlassroom допомагає нам в оцінюванні. Є ще дітки, які не можуть зайти в цей додаток, щоб відправити через нього виконане завдання, тоді вони це роблять у зошитах, фотографують і кидають у вайбергрупу. А вчителі перевіряють.
- Чи всі учні намагаються старанно виконувати завдання?
- За допомогою Сlassroom ми бачимо, хто скільки разів заходив, хто скільки там працює, а хто в ньому неактивний. Як директор школи, я маю доступ до усіх груп, можу бачити спілкування між вчителем і дітьми. Бо бувають різні ситуації, що і я десь втручаюся, роблю якийсь допис, телефоную педагогу, бо бачу, що він зробив щось не так. Завдяки сучасним технологіям вчителі помічають активних і неактивних дітей. У шкільних класах в середньому по 15-17 учнів, тому педагог може все проконтролювати. На такому рівні працюватимемо й далі. Звичайно, залучаємо також інтернетресурси, що пропонує нам держава, YouTube-канали. Однак все одно діти звикли до свого вчителя. Вони це переглядають і пишуть нам, щоб пояснили те чи інше.
Коли учні ходили до школи, часто можна було чути: «Як нам вона набридла!». Я тоді робила їм зауваження, закликала до живого спілкування через те, що весь час перебували у гаджетах. Тепер, під час карантину, діти пишуть, що хочуть до школи, сумують за нею та своїми друзями.
