27 серпня – День жалоби у Золотоніській громаді. У Меморіальному парку міста – прощання із вірним сином українського народу, справжнім патріотом і відданим захисником рідної землі – Сергієм Олександровичем ОКСАМИТНИМ.
18 місяців – між небом і землею. 18 місяців надій і сподівань. Понад 540 щоденних молитов «Врятуй, Господи». Нині усе скінчилося. Нині усі сподівання позаду. Він – на щиті. Не таких звісток чекали. Не такого повернення…
Сергій народився 11 серпня 1984 року у Золотоноші. Навчання розпочав у санаторній школі-інтернаті, де провчився перші 4 роки. Потім був переведений до школи №3. Після отримання атестату вступив до Золотоніського професійного ліцею. Здобув спеціальність будівельника. Працював у сільському господарстві.
Коли російський загарбник ступив на рідну українську землю, Сергій Олександрович став на захист своєї родини, свого міста, свого краю. Солдат Сергій Оксамитний служив у військовій частині А1815. З лютого 2025 року від нього не було ніяких звісток. Він мав статус «зниклий безвісти».
20 серпня 2026 року мати – Ніна Павлівна отримала сповіщення з військкомату, де чорними строгими рядками повідомляли, що її син Сергій Олександрович Оксамитний загинув 15 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Лебедівка Курської області ерефії. Солдат поліг під час виконання бойового завдання в бою за Україну, її свободу і незалежність. Йому назавжди лишиться 40 років.
У жалобі – мама Ніна Павлівна, брати – Володимир і Дмитро, сестри – Лариса і Тетяна. У скорботі мікрорайон Струнківки, де мешкає родина.
- Нам важко змиритися з такою втратою, важко усвідомлювати, що йдуть від нас кращі чоловіки, важко бачити оцю Алею пам’яті, де з банерів дивляться знайомі обличчя, - сказала у прощальному слові секретар міської ради Наталія Сьомак.
- Російська орда топче нашу землю, маючи у планах поневолити Україну, - додав майор Золотоніського ТЦК та СП Сергій Корж. – І тільки завдяки таким мужнім хлопцям, як Сергій Оксамитний, їхні плани залишаються тільки планами. Вони стоять, вони тримають оборону, вони стримують навалу ворога.
Золотоноша попрощалася із ще одним своїм сином. Скільки б не було у матері дітей, а душа болить за кожного.
Немає слів, здатних зменшити цей гіркий біль. Розділяємо з рідними страшну втрату і схиляємо голови у глибокій скорботі. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав життя захищаючи Україну. Нехай Господь прийме його світлу душу і оселить там, де праведні спочивають.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
