Від запровадження карантинних обмежень, спричинених пандемією коронавірусу, чи не найбільше постраждав малий та середній бізнес. Зокрема йдеться про закриття закладів харчування та розваг, непродовольчих магазинів, туристичних фірм тощо. Із послабленням карантину їм дозволили працювати, однак за певних умов. Як пережили цей час та з якими проблемами зіткнулися золотоніські підприємці? Які уроки винесли і до яких висновків дійшли? Про це ми запитали у представників місцевого бізнесу.
Якщо узагальнити інформацію, яку ми почули від них, то серед проблем, які стали для золотоніського бізнесу важкою ношею під час карантину, можна окреслити основні:
- труднощі у співпраці з податковими органами;
- людський менталітет;
- кадрові питання;
- термін придатності продуктів харчування;
- доставка товару;
- уміння працювати в нових, ніким не прописаних умовах.
В’ячеслав Назаренко, власник мережі продуктових магазинів «Гастрономчик»
– Із введенням карантинних обмежень оголилася проблема з подачею звітів у податкову інспекцію. З цим зіткнулися багато підприємців нашого міста. Якщо місцеві податківці ще йшли назустріч, то контактувати з обласними – за межею доступності. Працюють в режимі онлайн, доступ клієнтів обмежений, консультацію отримати – без варіантів.
Важко було й з відвідувачами: люди не розуміли, що ми щодня ризикуємо заради їхнього блага. Продавці по 8 годин працювали у масках і рукавичках. Коли ж робили зауваження: заходити по 3, у масках, дотримуватися дистанції – доходило не просто до невдоволення, а навіть до конфліктів.
Як передбачити попит людей в умовах карантину? Чи не підведуть постачальники? Карантин відібрав надійних і відповідальних.
Ще важко було зрозуміти свої права як підприємця: на що маємо право, а до чого – зась. Були думки, чи не легше взагалі прикрити бізнес, щоб не вийти у кінцевому результаті на нуль.
Прикро, що уряд дав зелене світло для торгівлі маркетам. Поліція та уповноважені органи закривали очі на порушення у цих закладах. Переважно контролювали тільки ринок. Ці проблеми залишаться. Як і менталітет наших людей. Цього ми не поборемо.
Жанна Старухіна, технолог закладів громадського харчування
– Так, під час пандемії проблеми з’являлися одна за одною. По-перше, треба було зберегти людей, щоб вони за ці місяці не розрахувалися і не шукали вигіднішого місця. По-друге, утримати постійних клієнтів. А найголовніше – не втратити закуплену продукцію, термін реалізації якої – кілька днів. Тому вчасно зорієнтувалися і перекинули товар на мережу магазинів районного споживчого товариства та повернули постачальникам.
З якою проблемою не вдалося справитися? Повернути згаяний час, що витратили на організацію роботи в нових умовах. Коли з 13 травня відновили роботу наші заклади громадського харчування – «Кав’ярня», «Роксолана», їдальня у маркеті «Злагода», нам знадобилося ще три тижні, щоб вони стали працювати у звичному режимі. Тому що фактично їх довелося запускати з нуля.
Найгірше із харчоблоками у навчальних закладах. Ми орендуємо 4 шкільні їдальні. Кадри зберегти на цих об’єктах ми не змогли. Кухарі та кухонні працівники змушені були шукати тимчасові підробітки. Але ми їм вдячні, що усі вони мають бажання знову повернутися на свої робочі місця.
Які уроки винесли? Бути зібраними, не піддаватися паніці, акумулювати свої сили і можливості, не чекати, доки хтось щось запропонує, а самостійно шукати вихід, йти на компроміс. Можливо, треба було б зробити акцент на онлайн-доставці.
Пандемія довела: ми – команда і раді зустрічати своїх постійних клієнтів, дякуємо їм за відданість і розуміння.
Олександр Нетудихатка, оператор таксі «Експрес»
– Найбільшою проблемою став наш бізнес взагалі – з приватної послуги перевезень. Спочатку, коли припинили рух міські та сільські автобуси, ми думали, що усі пересядуть на таксі. Але сталося зовсім не так. У людей відпала потреба кудись їхати: школи і садочки не працювали, ресторани, кафе – на замку; лікарня, пенсійний, ЗАГС, енергонагляд – онлайн, частина магазинів зачинена, решта працювала в умовах карантину.
Своїх клієнтів ми готові були на руках носити. Плату за проїзд не піднімали. Важко було з людьми, які не розуміли обов’язковості маскового режиму: «Я не хворий! У мене ніяких симптомів!»
Але ж існують норми та обмеження, і їх повинні дотримуватися усі. Ми – заради збереження щоденної зайнятості і уникнення штрафів. Пасажири – задля свого здоров’я. Тому іноді доводилося навіть давати клієнтам одноразові маски і мати із собою антисептик. Антисептиком, до речі, обробляли салони після кожного замовлення.
Де їх розміняти? Хоч одній стороні, хоч іншій. У магазини – заходь по одному, у маркетах – таблички: «Касири грошей не розмінюють». Доводилося їздити, шукати, де це роблять. Витрачали час, спалювали пальне.
Люди стали користуватися онлайн-замовленнями товарів, ринок не працював – і тут наша послуга відпала. Як вихід стали виходити на роботу тільки вранці та ввечері, бо вдень все одно байдики били. Місто наче вимерло, де-не-де поодинокі перехожі та кілька автомобілістів.
Василь Гринь, власник ветеринарної аптеки
– Пощастило, що хоч і з дотриманням карантинних обмежень, але все ж нам дозволили працювати. Важко було й залишається з клієнтами. Одні з розумінням ставляться до вимоги заходити до закладу у масці, інші – повертаються і йдуть геть.
На початку дуже складно було з доставкою замовлених ліків: постачальники не поспішали до міста. Доводилося транспортабельну продукцію замовляти через інтернет-доставку, за іншою – самотужки їхати до столиці. Врятувало, що багато препаратів мають термін придатності 2-3 роки. Приблизно на третину впала торгівля.
Це через відміну руху громадського транспорту. Якщо міські мешканці могли дістатися до аптеки на авто або велосипеді, то сільські були позбавлені такої можливості. Іноді вони згруповувалися і наймали транспорт, але таких були одиниці.
Через низьку відвідуваність магазину довелося скласти карантинний графік роботи для продавців. Але нікого не скоротили і не зменшили оплату праці. Нині працюємо в режимі дотримання карантинних вимог: відвідувачі заходять тільки у масках, одночасно їх може перебувати не більше двох. Кожні дві години обробляємо дезрозчином підлогу у торговельному залі і робимо відмітку про це у журналі.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
