З Олександром Булахом ми познайомилися місяць тому на футбольному матчі. Він грав за одну з команд. Виникло бажання більше дізнатися про молодого медика. Домовилися про зустріч. Олександр запросив поспілкуватися безпосередньо у хірургічному відділенні. Звісно, з дотриманням усіх карантинних обмежень.
Олександру Булаху – 36 років. Він працював у поліклінічному відділенні Золотоніської районної багатопрофільної лікарні, виконував обов’язки завідувача відділенням. Протягом останніх трьох років проводить операції, які до цього робили тільки в обласних лікарнях. Зокрема лапароскопічну холецистектомію – коли через три-чотири мікродоступи без втручання у черевну порожнину фактично дистанційно видаляють жовчний міхур. Щорічно таким методом у Золотоніській районній лікарні проводять до 300 операцій. Це майже на рівні області.
- Дідусь за 80 років мав ножове поранення. Так чоловік вирішив покінчити з життям. Ніж бився в такт із серцем. Я якраз підміняв завідувача відділенням. Прооперували вдало. Кожен хірург мріє зробити операцію на серці і врятувати пацієнта. Це своєрідна практика. Тим паче, цьому не вчать. Майстерність відточується з досвідом. Коли щось вдало зробиш, крила виростають, хочеться йти далі, досягати чогось нового, – говорить Олександр.
Хотів бути стоматологом
Олександр Булах народився у селі Коробівка на Золотоніщині. Після школи вступив до Полтавського медінституту (нині – Українська медична стоматологічна академія).
- Десь ще у 9 класі я визначив для себе, що буду лікарем. Щоправда тоді хотів бути стоматологом і навчатися у Полтаві. Був страх перед процедурою лікування зубів, тому кортіло його побороти. Допомогли з вибором золотоніські хірурги – Валерій Калина та Сергій Примак, які протоптали для мене стежину. Я їм дуже вдячний за це. Тепер ми єдина команда у хірургічному відділенні. Нині розумію, що іншого життя для себе не хотів би, – каже Олександр.
Золотонісець навчався за контрактом. Було важко морально і фінансово, бо за рік навчання треба було платити 4300 грн. А часи тоді були нелегкими. Працюючи водієм на автобусі, батько мав невелику зарплату. Мама на той час була без роботи.
Збирав броколі, капусту, полуницю... Після повернення наймався споруджувати бази відпочинку у Коробівці. Цей період свого життя Олександр не дуже хоче згадувати.
На 5 курсі за результатами підсумкових балів хлопця перевели на бюджетну форму навчання. В інтернатурі вже став отримувати зарплату.
Слова вдячності надихають
Кілька років тому Олександр оперував молодого хлопця із Зорівки. Привезли у відділення з ножовим пораненням у печінку. В операційну вже брали без тиску. Хлопець втратив до трьох літрів крові. Але життя йому врятували.
- Минув час і ми з моїм колишнім пацієнтом побачилися у Зорівці. Там проходили районні змагання з футболу. Чоловік прийшов уболівати за своїх земляків разом із сім’єю, з маленькою дитиною у візочку. Зустрілися, як давні знайомі. Поцікавився його здоров’ям. Він дуже дякував за врятоване життя. Такі моменти не забуваються, а слова вдячності надихають. Саме це спонукає прокидатися зранку, йти на роботу і працювати на результат, – каже лікар.
Завантаженість хірурга залежить від кількості операцій. За словами Олександра, буває, що денна зміна закінчилася, але колегам треба допомога, тому доводиться залишатися. Викликають й о 2 чи о 3 годині ночі, бо трапилася ДТП. Термінового втручання потребують також ножові, вогнепальні травми, защемлена грижа.
- Часто іду на роботу, коли моя п’ятирічна донька ще спить, а повертаюся, коли вже спить. Інколи не бачу її цілу добу, – зітхає молодий хірург.
Хірургія вимагає холодного розуму
Найгірше у житті кожного хірурга – втрата пацієнта. За словами Олександра, у таких випадках намагаєшся себе заспокоїти. Але усвідомлюєш, що це було чиєсь життя, і його не вдалося врятувати.
- З роками ми стаємо жорсткішими в усіх аспектах: і в роботі, і в сімейних стосунках. Емоції з часом притупляються. Можливо, це й не дуже добре. Але довго не зможеш працювати, якщо будеш реагувати, кричати, емоційно до цього ставитися. Хірургія вимагає холодного розуму і чітких професійних дій, – говорить Олександр.
До того ж, як пояснює хірург, хворі можуть мати різні патології, які не під силу навіть лікарям. А чи вчасно людина звернулася за оперативним втручанням? Ця думка приходить вже у «холодний» період, після операції, коли медик зважує, аналізує, як все відбулося і як закінчилося.
- Пригадую один з перших таких випадків. Це трапилося, коли ще навчався в інтернатурі. Привезли молоду жінку, яка постраждала у ДТП. Отримала важку травму, несумісну із життям. Переломи кісток таза, а ще спрацював фактор невезіння: у пацієнтки були пересічені магістральні судини. Від великої крововтрати вона померла, – пригадує лікар.
До хірурга звертаються вже в критичному стані
Ситуація з коронавірусом змінила роботу медичної галузі Золотоніщини. Під час строгого карантину у хірургічному відділенні лікарні заборонили взагалі проводити планові операції. А після послаблення обмежень пацієнт попередньо має здати ПЛР-тест на коронавірус.
- Це певною мірою займає час як хворого, так і лікаря, – пояснює молодий хірург. – Дехто не хоче обстежуватися, бо вважає, що має виражену патологію, і вона хронічна. Хоча наразі операцій у нас поменшало. На мою думку, це пов’язано з медичною реформою: тепер пацієнт проходить обстеження у первинній ланці медицини. Ми напряму залежимо від висновку сімейного лікаря. Він самостійно визначає, як лікувати пацієнта, чи треба йому лягати у стаціонар.
На кількість операцій COVID-19 дійсно вплинув, а ще й сезонність – літо. За словами лікаря, багато людей швидше поїдуть на відпочинок, ніж займуться лікуванням.
- До хірурга звертаються вже в критичному стані, коли треба терміново щось вирішувати. З приводу цього у мене така думка: що менше ми виконуємо планових операцій, то більше пацієнтів потребують невідкладної допомоги, - говорить Олександр.
Як зазначає хірург, планові операції – це своєрідна профілактика для того, щоб грижа не защемилася, а жовчний міхур з каменями не загноївся, щоб не було інших ускладнень та не доводилося оперувати пацієнта у терміновому порядку, аби рятувати вже його життя. Успіх операції залежить від того, як вчасно звернувся пацієнт.
Застосовувати передові технології
Олександр бачить майбутнє за малоінвазивними методами оперативних втручань. Такі операції менш травматичні для пацієнтів.
- На мою думку, треба вже змінювати рівень надання допомоги, застосовуючи саме такі передові технології. Суть методу полягає в тому, що хірургічний доступ здійснюється за допомогою розрізів завдовжки до двох сантиметрів, через які встановлюються оптичні й інструментальні порти. При цьому хірург отримує можливість детальніше оцінити стан внутрішніх органів і тканин та проводити оперативні втручання, мінімально травмуючи навколишні тканини. Втручання проводиться ретельніше. Є можливість виявити супутні патології та ускладнення на ранніх стадіях, – говорить лікар.
Впевнено себе почуває Олександр не тільки в операційній. Ще однією пристрастю чоловіка є футбол. Саме під час гри ми його і запримітили. Цим спортом Олександр займається із шести років. Тепер він грає за команди медиків. Поки не було черкаського осередку, виступав за столичну команду лікарів. Збирався навіть поїхати на чемпіонат світу у складі збірної медиків, але через карантин змагання перенесли.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
