Едуарда Клименка із села Каврай-2, що на Золотоніщині, знають не лише на Черкащині. Бо тамадує він уже більше двадцяти років. За цей час створював атмосферу на святах не лише в рідній області, а й на Київщині і навіть у Луганську. Як пережив творчу кризу на карантині, тамада розповів Золотоноша.City.
Перевтілювався у бабу Марію та Вєрку Сердючку
Найвідоміші номери золотоніського «конферансьє» – перевтілення у бабусю Марію, Вєрку Сердючку, поліцейського. Ще з дитинства Едуарда тягнуло до творчості. Починав із гуморесок. Їх розповідав на сцені вже у 3 чи 5 класі. Точно вже й не пригадає. Перевагу надавав жартам Павла Глазового. Знав їх багато. Коли бачив, що його дотепи викликають у людей посмішки, і сам заряджався позитивом. Так поступово хобі переросло у повноцінну професію.
BGImage
BGImage
Перший гонорар заробив в 11 класі на весіллі. Це було гривень 30
BG
Тоді за літо назбирав грошей стільки, що сам собі купив все, що треба було для навчання. Закінчивши рідну Каврайську школу, вступив до Канівського училища культури. Рік провчився, а далі пішов служити в армію. Після служби продовжив навчання. Але вирішив змінити спеціальність – з хормейстера на режисера масових свят та обрядів.
Працює без папірця – сценарій у голові
Кар’єру культосвітнього працівника Едуард Григорович розпочинав зі сцени Золотоніського районного будинку культури – режисером. А потім колишній керівник господарства у Кавраях Петро Мельничук переманив його у село, бо там був клуб без завідувача. Паралельно грав в інструментальному колективі на весіллях. А потім перейшов тамадувати. Займається цією справою і дотепер.
– Тамадування приносить мені неабияке задоволення. Воно потребує особливого підходу, бо треба вміти знаходити діалог, встановлювати контакт. Думаю, що це мені вдається. Я дуже товариський і вже добре знаю, в який момент і що потрібно людям. Працюю без папірця – сценарій у мене в голові. Намагаюся щось новеньке щоразу додати до образу, – говорить чоловік.
Найбільше любить проводити весілля
Як розповідає Едуард, часто буває, що його запрошують гостем на свято, а потім доводиться розважати публіку. Так би мовити, поєднувати два в одному. Найбільше золотонісець любить проводити родинні свята і ювілеї.
BG Image
– Проводжу свята і весілля в українському стилі. Елементи імпровізації і спілкування – це важливо для тамади.
– Людям потрібні веселощі, щоб кожному сподобалося. Бо на весіллі поєднуються дві родини, які до цього були незнайомі, тож важливо знайти контакт. Для мене кожне весілля – це щось нове, – розповідає Едуард.
За роботу на святі бере по-різному. Каже, намагається бути лояльним. Якщо гостей менше, і скромніше застілля, то ціну знижує. У середньому – дві тисячі гривень. На Київщині – дорожче.
Від тамади – до електромонтера
За словами Едуарда Клименка, коронавірус вплинув і на його життя. Через карантин поменшало замовлень.
– Раніше бували моменти, що все набридало, хотілося десь на природу, до річки чи до лісу, аби посидіти в тиші та спокої. Тепер же в умовах карантинних обмежень, навпаки, хочеться до людей, не вистачає спілкування, – каже тамада.
Більшість весіль наречені перенесли на пізніше. Хоча зараз, коли обмеження послабили, вже є замовлення. Але як таке весілля пройде, поки не знає. Думає, що кількість гостей буде обмежена.
Пережити творчу кризу Едуарду Клименку допомогла робота в іншій галузі. Зараз він працює у Плешканях електромонтером. Життя змусило опанувати ще й таку професію.
– Все життя ця справа мене супроводжує. Бо батько був електриком. Навіть в армії довелося нею займатися. Пройшов курс в навчальному комбінаті у Золотоноші. Вже понад 10 років працюю за такою спеціальністю. Але все-таки у пріоритеті у мене – творчість, – говорить Едуард.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
