29 квітня розпочався 49-й день карантину, який Кабінет Міністрів запровадив ще з 12 березня через епідемію коронавірусу COVID-19 і продовжив до 11 травня. За цей час життя людей докорінно змінилося. Через обмежувальні заходи діти та студенти перейшли на дистанційне навчання. Через заборону безлюдними стали парки, сквери і стадіони. Зупинився громадський транспорт, міжнародне і міжміське пасажирське сполучення.
Зрозуміло, що карантин – це шок для усіх. Адже втрачаються заробітки, а іншим він просто знищує бізнес. Дехто не дотримується заборон й переходить на нелегальну основу. Люди мають годувати свої родини. Тішить, що дефіциту у супермаркетах, на відмінну від аптек, не було і немає. Пенсіонерам, у яких мала пенсія, держава трохи допомогла і виплатила по тисячі гривень. Для підприємців скасували деякі податки. Натомість для найманих працівників – гарантій жодних. Через епідемію коронавірусу багато людей втратили роботу, а деяких роботодавці відправили в неоплачувану відпустку.
Наші співрозмовники у цифрах і фактах показали, що втратили за час карантину, а що здобули набагато цінніше.
Любов Мініна, продавець:
- Карантин досить боляче вдарив по моєму сімейному бюджету. Я працювала на ринку, через обмежувальні заходи його закрили. Враховуючи те, що я зараз не працюю і не отримую пенсію, то залишилася без жодного заробітку. Якби не допомога дітей, то не знаю взагалі, за що б я жила. Раніше, коли торгувала, заробітки були різними. Бувало, що й 1500-2000 тисячі гривень за місяць заробляла. А тепер і їх не маю. Все втрачено: і час, і гроші. Тішуся, що ще до карантину встигла побувати у дочки за кордоном, в Австралії. Три місяці насолоджувалася спілкуванням і природою. Тепер у них теж карантин – школи зачинені, інші навчальні заклади теж. Однак там у масках ходити не змушують. У парках теж не можна гуляти, дистанцію між собою люди зберігають, але все працює. Доньчин чоловік має власний бізнес, то його працівники дистанційно працюють, а вони, як співвласники, щодня їздять на роботу. Сподіваюся, що скоро карантин закінчиться, відкриють ринок, і ми працюватимемо. Будь-яка важка ситуація – це не кінець світу, і життя на цьому не закінчується. У кожній проблемі варто шукати щось хороше і знаходити способи з нею впоратись.
Ольга Климченко, адміністратор книгарні:
- Працюю в Києві у популярній мережі книгарень. Хочу одразу відповісти на найперше запитання, яке чую: «Хіба у нас книжки купують/читають?». Так, купують і читають, особливо молодь. Оскільки моя книгарня знаходиться у торговельному центрі, то із 17 березня, як тільки КМДА ухвалила рішення, нас закрили. А потім, через припинення роботи метро, керівництву довелося закрити й інші книгарні мережі. Усіх працівників відправили у відпустку за власний рахунок. Звичайно, таке рішення виправдане, бо якщо немає продажів, то і зарплату платити немає з чого. На жаль, назвати точну суму заробітної плати, яку отримувала до карантину, не можу, оскільки це - комерційна таємниця. Але виходило більше 10 тисяч гривень за місяць точно. Тут є закономірність: що більше працюєш, то більше отримуєш. Завдяки тому, що я дуже заощадлива, то вистачало і житло знімати, і продукти купувати, і трохи щось відкладати на мрію.
Від початку карантину батьки забрали мене додому, у Золотоношу. Квартирне питання вдалося вирішити. Мені дуже пощастило із бабусею, у якої знімаю кімнату. Домовилися, що на час карантину за оренду, яка складає 3500 грн, не платитиму, бо ж не живу там і сиджу без роботи. Вона із розумінням до цього поставилася, хоча сама й лишилася жити на пенсію у 2100 гривень. А я вже втратила заробіток за 1,5 місяці і зараз витрачаю гроші із відкладених. Можливо, після карантину доведеться користуватись кредиткою. Однак зараз я здобула набагато цінніше – час, який можу провести із найріднішими людьми – мамою і татом. На мою думку, ось це все – вірус, карантин, ізоляція – далось нам для того, щоб трошки пригальмувати, подумати, що і хто є дійсно важливими для нас.
Людмила, перукар:
- Вже більше місяця сиджу вдома, без роботи. Перукарню, в якій працювала, закрили на карантин. Раніше у середньому заробляла непогано, виходило по-всякому. Але була стабільна робота і заробіток. За цей період вже втратила до 6 тисяч гривень. Поки виживаю завдяки попереднім заощадженням. Для нас усіх цей період у житті – випробування, і карантин сприймають по-різному. Можна посміятися з того, що у нових умовах з’явилися нові можливості, а можна змістити фокус і справді звернути на них увагу. Наприклад, попрацювати над тим, щоб налагодити режим дня, корисніше харчуватися, почати регулярно займатися спортом. Ми маємо необхідний час, щоб виробити нові звички і якісно покращити своє життя, стати здоровішими. Не треба ставити собі надзавдання, бо тоді мозок може запротестувати. Але за час карантину цілком реально навчитися простому, що буде корисним у побуті й на роботі після зняття обмежень.
Ольга Строкань, начальник відділу освіти міськвиконкому:
- Діти та вчителі працюють досить напружено, адже дистанційне навчання потребує витривалості і зосередженості. На мою думку, зараз педагогам важче працювати, ніж прийти і провести урок. Бо відсутнє живе спілкування з дітьми, і не можна бачити, як вони сприймають новий матеріал. Буває, що контрольні роботи вчителі перевіряють навіть вночі. Це можна відслідкувати у повідомленнях, які пишуть своїм учням. Хочу зазначити, що у цьому процесі велика відповідальність лягає на батьків, які контролюють своїх дітей, тримають на пульсі їхнє підключення до дистанційного навчання. За свою роботу вчителі отримують заслужену зарплату. На час карантину ми нікого не звільнили і не відправили у вимушену відпустку. Вірю, що скоро пандемія відступить, і все повернеться на свої місця. І знову у наших навчальних закладах звучатиме шкільний дзвінок, а класи наповняться веселим дитячим сміхом.
