Напередодні Всесвітнього дня боротьби з палінням ми вирішили поговорити із золотонісцями про те, чи можна прожити без тютюну і як позбутися шкідливої звички, а, можливо, хтось уже це зробив. Для повноти сприйняття інформації хотілося, щоб читачі бачили і фото героїв публікації, але вони катерично відмовилися. Одні - через свою публічність, інші - соромлячись не дуже хорошої звички, дехто - боявся, щоб не дізналися рідні та не сварили. Але і без фото їхні розповіді спонукають задуматися та зробити висновки.
Володимир, с. Піщане:
- Спробував ще коли був малим, друзі старшого брата нам давали.
А із 15 років вже став палити, так би мовити, по-дорослому. Вже маю 44 роки стажу цієї недоброї звички. Коли нервую, відразу хочеться якось розрядити ситуацію і закурити. Розумію, що це шкодить моєму здоров’ю, вже готуюся кинути. На куріння у місяць витрачаю в межах 1200 гривень.
Микола Євгенійович, м. Золотоноша:
- Не палю й іншим не раджу.
До того ж, тепер, коли ціни на тютюнові вироби зросли, це й економічно накладно. У мене і батько не палив, і родичі, і мене не тягнуло до цього. Навіть в армії, де було заведено: хто не палить – той працює. Я тоді сказав своїм товаришам по службі, що не курю і не працюю. Відтоді мене ніхто не чіпав, та й бажання взяти цигарку в руки не мав. Хоча було чимало стресових ситуацій.
Вікторія, студентка коледжу:
- Лише один раз пробувала кальян, але не сподобалося.
До паління ставлюся критично і негативно. Некомфортно почуваюся, коли доводиться ставати пасивним курцем. Особливо дратує, коли потрібно зайти чи вийти з навчального корпусу, де при вході – неофіційне місце перекуру. Не вважаю цю звичку віянням моди, скоріше це - безрозсудний вчинок. Молодь курить за компанію. Я намагаюся уникати таких «трендів».
Анатолій Іваненко:
- Зараз не курю, а до 1985 року мав таку звичку.
На той час був за кордоном, відмічали новосілля в Монголії. Застілля, дим сигарет – таке навантаження негативно вплинуло на стан мого здоров’я. Півтора тижні відходив. Після того випадку бажання палити зникло. І не тягне й зараз. Маю багато друзів, які використовували різні методи, щоб позбутися залежності від куріння, однак, через певний час знову поверталися до старої звички. Не схвалюю нинішню молодь, яка курить. 50 гривень пачка, де вони гроші беруть? Один з моїх синів за свої 44 роки ні разу не закурив. Інший, офіцер запасу, раніше палив, тепер - відмовився. Я проти куріння, адже це не тільки фінансові витрати, а певний наркотик. Дуже негативно ставлюся до дівчат-курців. Вважаю їх безвідповідальними, бо вони не думають про майбутнє материнство.
Любов, 27 років:
- Вперше я взяла в руки цигарку ще у 10 класі.
Мій хлопець курив, тож і я вирішила. Найдовший період, протягом якого активно курила, - майже пів року. Нині пачки цигарок вистачає на місяць. Не вважаю, що це - залежність, а роблю це, коли мені погано. Вдома свою звичку не демонструю, щоб не гнівалася мама.
Анатолій Потеряйко:
- Розпочав палити у 17 років, ще у 1976 році.
Кинути спонукав здоровий глузд, і вже 22 роки не маю такої звички. Багатьом розповідаю, як я відмовився від куріння. Запланував, що це станеться через два тижні, так і зробив, а останню пачку цигарок віддав знайомим. У перші дні бажання закурити ще було, але стримувався. Зараз вже байдуже. Переконаний, що паління – це погана звичка, тому на перше місце треба поставити здоровий глузд.
Роман, 40 років:
- Вперше познайомився з цигаркою, коли мені було років із шість.
Дорослі дядьки курили, а нам, малим, теж кортіло. Спробували, але тоді від батька попало «на горіхи». Почав палити, коли потрапив у компанію, де були гарні дівчата і захотілося якось привернути їхню увагу. До цих пір пам’ятаю торгову марку тих цигарок, які були доволі міцними. Далі, як кажуть, «пішло-поїхало»: цигарки, дискотеки, компанії. Коли навчався у вузі, то більше половини студентів курили, в основному хлопці. Дівчат на той час було зовсім мало. Натепер їх побільшало.
Коли починав курити, подобався аромат цигарок. Звички, на жаль, не вдається позбутися. Зранку не палю, як інші, буває: тільки проснувся і відразу ж цигарку в зуби. Я ж спочатку поснідаю, а вже потім курю. У такі моменти можна поміркувати, зібратися з думками. У студентські роки я мав одну пристрасть - сигари. Але вони були занадто дорогими, то задовольнявся ними лише на Новий рік та на день народження.
Пробував відмовитися від цієї звички – вистачило лише на півтора року. Хотів перевірити силу волі. Тоді і спиртного не вживав. А потім хтось із родичів помер, і я автоматично закурив. Тепер можу день-два, інколи й тиждень без цього обходитися. Коли ж виникає якась напружена ситуація, що потребує певної розрядки, рука відразу тягнеться за цигаркою. Вважаю, що куріння – це погана звичка. У мене швидше психологічна залежність, ніж фізична. Розумію, що треба кинути, що витрачаю на це гроші, але зупинитися не можу, а, можливо, й не хочу. Щомісяця витрачаю на куриво у середньому до тисячі гривень. Я за те, щоб у державі заборонити куріння взагалі, як-то вживання наркотичних засобів. Щоб ніхто не палив. Я б залюбки підтримав такий «флешмоб».
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі налічується понад 1 млрд курців, серед них - майже 200 млн жінок. 90% усіх випадків смертей від раку легенів у тій чи іншій мірі викликані курінням людини, 75% - від хронічного бронхіту, 25% - від ішемічної хвороби серця. Більше того, практично кожні 6 секунд у світі помирає людина, яка палить. Експерти прогнозують, що буквально через 10 років цей показник смертності збільшиться до одного курця кожні 3 секунди. В Україні палить майже кожна друга доросла людина (42%), а загальна кількість курців сягає 15,5 млн людей. Серед них все більше стає жінок.
Що забороняє закон:
Відповідно до чинного законодавства, курити можна усюди, де не заборонено законом. Йти по вулиці та курити, або курити біля багатоквартирного будинку чи на балконі - законодавчої заборони немає. Натомість є чіткий перелік місць, де куріння тютюнових виробів, кальянів та електронних сигарет заборонено, а саме:
- у ліфтах, під’їздах, підземних переходах;
- на території та у приміщеннях лікарень, державних та навчальних установ;
- на дитячих майданчиках;
- у спортивних і фізкультурно-оздоровчих комплексах;
- у громадському транспорті та на зупинках;
- у ресторанах.
Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць:
- у приміщеннях підприємств, установ, готелів та гуртожитків;
- в аеропортах та на вокзалах;
- місцеві органи самоврядування можуть заборонити куріння під час масових акцій.
Також повинна бути табличка “Курити заборонено” у подібних місцях. Але банальна відсутність таблички не означає, що ви не порушуєте закону, коли палите в одному із цих місць.
