Про першого інфікованого на коронавірус українця стало відомо 3 березня. Відтоді кількість хворих, на жаль, зростає щодня. Хоча радує те, що останнім часом спостерігається тенденція зниження захворюваності на Covid-19. Якщо зазирнути в статистику, виявляється, що виникає чимало інших супутніх проблем: деякі лікарі діагностують грип замість підозри на коронавірус, відправляють додому з високою температурою, а часто – навіть не в змозі перевірити потенційно хворих через відсутність необхідного захисту. Багато медперсоналу звільнилося через побоювання, а тим, хто залишився, доводиться працювати понаднормово.
Нам вдалося поспілкуватися із жителькою Золотоноші, яка стала однією з тих, хто пройшов тяжкий шлях від інфікування Covid-19 до подолання хвороби. З етичних міркувань не називаємо її ім’я та прізвище, адже, окрім фізичного болю, жінці довелося пережити ще й психологічний стрес.
Як все починалося
Почалося все з підвищення температури. З дому я зателефонувала до сімейного лікаря, яка порекомендувала пити парацетамол, щоб збити температуру, та виписала лікарняний. Однак через кілька днів мені ставало гірше. Температура була високою, доходила і до 39,3. Я змушена була вдруге звернутися до лікаря, у мене взяли аналіз крові, проте нічого не виявили. Лікування ніякого результату не давало.
Втретє на прийомі я побувала вже у молодого сімейного лікаря, який сказав терміново зробити рентген-знімок, бо запідозрив запалення легенів. Як тільки я це зробила, на мене вже чекав автомобіль «швидкої допомоги», який доправив у нове пульмонологічно-вірусологічне відділення Черкаської обласної лікарні. Три дні я лежала з високою температурою у спеціальному боксі і тоді вперше почула, що у мене коронавірус. Від цієї звістки у мене був шок. Не знала, що робити і як жити далі.
Як проходило лікування
Хвороба прогресувала, стан був важким, тому для лікування задіяли інтенсивну та кисневу терапію. Чотири дні взагалі була без свідомості, нічого не їла. Вдень ще трохи легше, а вночі - просто жахіття. Кожен день крапельниці. Я була другим пацієнтом, відколи відкрився центр.
Людей на той час було мало. Увага з боку медиків була надзвичайною. Вважаю, медичному персоналу треба поставити золоті пам’ятники. У спецодязі та засобах захисту вони працюють годинами біля хворих, реагують на кожен їхній рух чи стогін. Після п’ятиденного боксу мене перевели в палату до хворих на коронавірус. Тут лікувалася 75-річна жінка, у якої одночасно був інфаркт, запалення легень, Covid-19, а ще - цукровий діабет. Але бабуся швидше за мене видужала.
Мене лікували 20 днів і виписали 28 квітня. Трохи ще була на лікарняному, а тепер - у відпустці. Мені вже можна виходити на вулицю, бо тричі робили тести, і в жодному не виявили інфекцію. Тож я вже не коронавірусна.
Скільки коштувало лікування
За цей час осмислила життя у зовсім іншому ракурсі. Тепер все сприймаю по-іншому. Ціную те, що маю. Бо ж коли я перебувала у лікарні, за той час померли 4 людини. Важко було пережити всі ці події. До того ж, закарбувалися у голові слова лікаря, який сказав: «Якби ще 2-3 дні побула вдома, тоді не змогли б врятувати».
Хочу також зазначити, що лікування було безкоштовним. Лікарі нічого не вимагали. Вони працювали як «машини». Хвороба у мене протікала безсимптомно: не було ані нежитю, ні кашлю. Дошкуляли лише температура і запах, більше ніяких клінічних проявів. Задишка з’явилася вже після хвороби. І не дивно, адже було важке запалення легенів. Наразі є певні проблеми, і треба з ними справлятися. Щодо подальшого лікування, намагаюся робити все, що прописали лікарі. Вдячна, що медики спрацювали оперативно, що вчасно відправили у Черкаси.
Тож, хочу щиро подякувати усім за підтримку, хто вселяв у мене надію, хто піклувався про моє здоров’я і повернув до життя. Слова вдячності адресую міському голові Золотоноші Віталію Войцехівському, директору районної багатопрофільної лікарні Сергію Примаку та голові Золотоніської райдержадміністрації Дмитрові Клименку. Низенько вклоняюся лікарям, медсестрам, санітаркам, які боролися за моє життя в обласній лікарні. Дякую також колегам по роботі, друзям, які доставляли ліки, харчі, не залишали наодинці з проблемами і мого чоловіка, який перебував на самоізоляції вдома. Сподіваюся, я все здолаю. Собі і всім бажаю доброго здоров’я.
