Обираючи вищезазначену тему, я й гадки не мала, що так багато людей поважного віку з мізерною державною допомогою відмовляться від спілкування. А потім зрозуміла: нашим стареньким соромно зізнаватися, як вони зводять кінці з кінцями. Їм боляче жити з думкою, що, віддавши силу, молодість, здоров’я на благо країни, наразі залишаються в більшості своїй забутими, незахищеними. Багато з тих, хто був знаним та авторитетним, нині соромиться виносити на люди своє жебрацьке існування. Вони охоче розповідають про колишні здобутки, щиро радіють випадковому підробітку і придбаному за нижчою ціною краму. І придавлюють в душі образу за знецінення і забуття.
Євдокія Донченко, 84 роки:
- Маю 37 років стажу. Щомісяця отримую 2 272 гривні. Вони розходяться, як вода. Щотижня купую 2 літри молока по 15 гривень за літр, це 30; за місяць – 120-150 гривень. За вивіз сміття – 22 гривні 4 копійки, за воду – 80 гривень. Скільки йде за електроенергію – навіть не знаю, бо платить дочка, з якою живемо разом. Усі овочі - з власного городу, тож на картоплю, моркву, цибулю, часник, буряки грошей не витрачаю. Щоправда, доводиться добре потрудитися навесні та влітку на своєму городі, який щороку стає для мене чогось все більшим. Яблука теж з власного саду. Двічі на місяць ходжу на недільний ринок.
- Купую пів літри сметани – 42 грн, пів кілограма фаршу 25 грн, паличку ковбаси за 80 грн, собачці крупу – ячну або пшеничну – 16 грн, ще й крилець по 20 грн, котикові - рибки по 22 грн. Хлібинку житньо-пшеничну за 18 грн або ж пампушки за 13 чи булочку за 15 грн. Ще купую трохи сала, десь на 60 гривень, і обов’язково кісточки на борщ – беру хребцеві по 20 грн, є й гомілкові по 10, але з них зовсім ніякого навару. Отак на базарі вмирає 300 гривень. І це ж без крупи та макаронів, борошна, олії. Одним словом, так тисячу вже й розкотила. Тепер почнемо рахувати витрати на іншу їжу, регулярну, щоденну, без якої й дихати важко. Це - пігулки. Тут я навіть не беруся назвати загальну суму. Грошей іде багато. Це вже з бюджету доньки, вона мені навіть ціну не каже. Добре, що в мене є така донька. А, буває, подруг як послухаю: люди собі в цукерці відмовляють. Он сусідка має всього 1700 гривень пенсії, бо не вистачає 4 місяці до 30-річного стажу. Її чоловік – шанована, порядна людина, а теж мізер отримує, то тепер на будівництві підробляє.
Тетяна Бельдій:
- Працювала у районній бібліотеці, а потім 26 років завідувала бібліотечним фондом у професійно-технічному училищі. Загальний стаж – 38 років. Зарплата у мене була невисока, тож і пенсію нарахували мізерну. Дві тисячі стала отримувати, відколи вийшов закон про наявність 30-річного стажу. А згодом ще 69 гривень доточили. Розподілити ці гривеники по поличках, щоб вистачило на цілий місяця, – це дуже складна арифметика. Спочатку вони виділяються на похід в аптеку. Там купую тільки найнеобхідніші ліки, без яких уже ні-ні і які не можна нічим замінити. А літом йде заготівля лікарських трав: цвіт липи, бузини та калини, безсмертник, деревій, звіробій. Усе, що восени-взимку стане у нагоді. Мешкаю із сином у квартирі багатоповерхівки, субсидії не отримую. На оплату квартплати, водопостачання, водовідведення, стаціонарного та мобільного телефонів, світла витрачаємо 2 тисячі щомісяця. От пенсії вже й нема. Тож на продукти беремо гроші із синової зарплати. Намагаємося економити.
Вирощувати овочі на городі вже немає здоров’я, а купувати абсолютно всі продукти – важкий удар по гаманцю. Тому натоптала стежку до соціального магазину, до маркету. Якщо на базарі морква - 5-6 гривень, то тут можу придбати за 3,56. Так само й картопля: люди правлять 12-15 гривень, а з маркету несу по 9. Хліб печу сама, задля цього купую борошно, і вареники з нього варю. Не використаю всього тіста, то кладу у холодильник – до наступного разу. А ще приловчилася купувати ратичку у м’ясному магазині, всього 4 гривні за штучку. Такий бюджетний холодець виходить, куди там! Знайомі телефонують, що президент по тисячі гривень пообіцяв тим пенсіонерам, у кого пенсія менша 5 тисяч. Кажу їм: «І не чекайте, бо міністр охорони здоров’я має зовсім іншу думку щодо нас». Донька подруги з Херсонщини подзвонила, що фермери відкрили овочесховища і продають залишки осінніх заготівель: моркву по 1 грн, а капусту - по 90 копійок. Ціна падає щодня, вивозять на звалище, бо псується.
Час від часу працюю на виборчій дільниці. Важко вже. Щоразу кажу: «Це востаннє». А приходять вибори, і я знову в комісії, бо який-неякий підробіток. Отак і живемо - виживаємо.
Від січня Лідії Примі пішов 83-ій рік. Її стаж – 36 років важкої праці у колгоспі. Щороку виполювала наділену ланку цукрових буряків. У мами - свої гектари, у неї – свої. Зрання й до ночі на колгоспному полі. Восени треба вивезти урожай на цукровий завод. Вантажили буряки на машину чи тракторний причіп, викидаючи вручну не одну тонну. А вдома – свій город, господарство, сім’я, діти. За це держава нарахувала 2 119 гривень пенсії. Двадцять років тому переїхали до Золотоноші.
- Я - дитина війни. Мій батько поліг на фронті, здобуваючи нам краще життя. А коли ж воно вже покращає – невідомо. Вік чекаємо, надіємося, сподіваємося, а воно все гірше та й гірше. Тисяча гривень пенсії відразу йде на ліки. Хвороби на старість обсіли й дихати не дають. Ночами не сплю, життя своє в думках перегортаю. За електроенергію плачу 190 гривень. За газ – 1500-1800 грн у місяць, якраз субсидія перекриває. Хоча й так економлю те паливо, як тільки можна.. Рятують пляшки з гарячою водою. Одну кладу в ноги, ще одну – під боки. Вже тричі перехворіла запаленням легень. Температура в кімнаті - 17 градусів. На продукти грошей трачу по мінімуму, тільки на крупи. Є невеличкий город, звідти картопля, капуста, огірок, буряк, морква. Скопати його – вже несила. Тож тільки весна, починає боліти голова про гроші на оранку. Ходить 5 курок, є своє яйце. Так зерно ж із базару. Одягу не купую, куди вже мені прибиратися. Душа болить за діток українських - одні по світу скитаються у пошуках заробітку, інші – на фронті. І якого президента не виберемо – нема толку. За що наші батьки голови поклали? Отак і живемо – весело, що аж плакати хочеться!
Варто зазначити, що українські громадяни, у яких розмір пенсії становить менше 5 тисяч гривень, мають отримати доплату в розмірі 1 тисячі гривень. Про це заявив Президент Володимир Зеленський у своєму відеозверненні. Це пов'язано з введенням карантину в країні через коронавірус.
