У Новій Дмитрівці пенсіонери організували ансамбль «Вербиченька», який робить свої перші кроки на сцені. Йому всього 4 місяці, однак учасники вже встигли побувати й на «гастролях».
Днем свого народження співочі пенсіонерки вважають 4 жовтня минулого року, коли вперше зібралися на репетицію. Серед 16 жінок всього 2 чоловіки – Олександр Путинець та музичний керівник Віталій Степаненко. Хоча, як розповідає засновниця Надія Кравчик, запрошували усіх, хто любить і прагне до співу, кому пісня допомагає та надихає. Однак, думка створити хор не полишає організаторів й донині. На репетиції збираються двічі на тиждень – у середу та п’ятницю о 14 годині. Хоча можливі й відхилення у часі, про що попередньо одна одну попереджають – вони ж усі мобільні. Дебютував колектив 28 листопада на рідній новодмитрівській сцені у концертній програмі, присвяченій 75-річчю визволення України від фашистських загарбників. Хвилювалися, звичайно, всі, бо як-не-як це ж доволі відповідально виступати перед земляками. В ансамблі поруч з новачками й досвідчені артисти: Валентина Біліченко, Любов Ващенко, Наталія Нагаєвська, Валентина Падалка, Надія Кравчик, Катерина Козачишина.
За цей короткий час свого існування вже встигли побувати й на «гастролях». 14 січня виступили перед підопічними Пальмірського будинку престарілих. До поїздки готувалися особливо ретельно, бо чудово розуміли, яка аудиторія чекає на них. Підбирали не тільки репертуар, а ще готували й подарунки. Новодмитрівські господині, як і подобає українським традиціям, завітали до стареньких з великим запашним короваєм. З транспортом допоміг директор місцевої школи Олександр Тукало, виділив шкільний автобус.
Новодмитрівська сільська рада коштами не допомагає. Сценічні костюми пошили за депутатські кошти Надії Кравчик, вона – депутат Золотоніської районної ради. Робота у місцевому парламенті об’єднала з колегою-однодумцем Віталієм Степаненком. Саме цей тандем привів від політики до пісні. І, варто зауважити, що в обох напрямках вони успішно працюють.
Не всі пазли відразу складаються, як того хотілося б. Перші труднощі виникли з виділенням приміщення для репетицій. Спочатку жінки збиралися у великому залі, який не опалюється. Згодом таки домоглися, і їм дали можливість збиратися у малому, де тепло і комфортно. Та й створення нового колективу вітали не всі. Дехто вважає «Вербиченьку» конкурентом вже існуючому колективу. Мріють про власну ветеранську кімнату, яка поки що залишається лише обіцянкою.
Та як би там не розташовувалися зірки на небі, новодмитрівська «Вербиченька» живе, росте, глибоко пускає коріння. Завзяті артистки ретельно працюють над вибором репертуару і впевнено завойовують свою аудиторію.
