Сьогодні, 27 січня, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Як повідомляє Український інститут національної пам'яті, у цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
На об’їзній дорозі навколо Золотоноші, біля хутора Ярки, є місце - пам’ятне і моторошне водночас. Це місце страшної та жорстокої загибелі наших земляків. Золотоніський Бабин Яр. Їхня вина лише в тому, що були євреями.
За словами директора Золотоніського краєзнавчого музею Віти Ямборської, на тому місці було розстріляно близько 3 тисяч 800 золотонісців.
- У роки Другої світової війни фашистський тоталітарний режим проводив політику знищення населення окупованих територій. Особливо цинічним було масове винищення людей за національною, релігійною та іншими індивідуальними особливостями. Під час окупації в столиці України у Бабиному Яру лише за вересень-листопад 1941 року за неповними даними знищено близько 100 тисяч (!) осіб. Це були в основному жінки, діти, люди похилого віку. Переважна більшість з них – єврейське населення.
Такі моторошні місця є у багатьох містах. На превеликий жаль, Золотоноша не стала винятком.
Уривок з книги відомого золотоніського краєзнавця, директора наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Григорія Голиша «Золотоніщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»: «22 листопада 1941 року… німецьким командуванням наказано було єврейському населенню з усіма цінностями, грішми, кращою одежею з'явитися о 9 годині ранку до приміщення гестапо для евакуації в м. Кременчук. В цей же день по всіх вулицях міста була розставлена варта з поліцаїв, які робили ретельні обшуки у мешканців квартир, де жило єврейське населення, а також і в сусідніх будинках. Тих, що поховались в ямах, окопах, льохах, поліція витягувала і приводила до визначеного пункту… Всі речі, гроші, цінності, кращу одежу гестапівці відібрали у своїх жертв. Приречених на смерть погнали на північно-східну частину міста (Струнківку). Тут, на віддалі 3-х кілометрів від міста, у глибокім яру, було розстріляно близько 3 800 чоловік населення, серед яких були старі, жінки, діти.
Перед розстрілом, навколо цієї маси жертв, гітлерівці розставили варту з поліцаїв. Німецькі недолюдки всякими засобами глумились над населенням, виривали немовлят з рук матерів і живими кидали в яму, травили собаками-овчарками, били палицями. Крики, стогін приреченого на смерть населення були чути за декілька сот метрів і розривали серця мешканців міста. За свідченням очевидців, найстрашнішим було бачити на місці розстрілу розкидані фото та дитячі речі…»
Довгий час на тому місці не було пам’ятника. До 90-х років стояв лише камінь з вирізьбленим текстом. Товариство єврейської культури Золотоноші на чолі з М. Радзинським виступило з ініціативою спорудження пам’ятника жертвам нацистського терору єврейської національності в урочищі Струнківка. Проєкт пам’ятника спроєктований М. Брагінським і впродовж двох років збудований зусиллями і коштами громади Золотоноші. Його відкрито у 1998 році. Має вигляд семисвічника менори, що височіє на постаменті. Семисвічник – один з найдавніших єврейських священних символів.
Пам’ятне місце, земля просякнуті кров’ю невинних жертв. На превеликий жаль, на тому святому місці не завжди лежать квіти. Часто там можна побачити сміття від горе-відпочивальників…
