У фінансовому плані «Укрпошти» на 2020 рік, розміщеному на сайті Мінінфраструктури, опубліковані цифри про те, що генеральний директор підприємства Ігор Смілянський цього року отримуватиме зарплату в розмірі 1 886 808 гривень 30 копійок на місяць. Із них 716 463 гривень 30 копійок – посадовий оклад, 693 843 гривні 00 копійок – щомісячна премія, 456 502 гривні 00 копійок – інші виплати, передбачені законодавством. Про це на своїй сторінці у фейсбук повідомила перший секретар Національної спілки журналістів Ліна Кущ. Для порівняння: середня зарплата рядових працівників підприємства цього року зросте аж на 815 гривень - до 6 031 гривні 30 копійок.
То, мабуть, пошта стала настільки прибутковою, а доходи листонош та начальників локальних відділів зв’язку вагомо зросли? Про це ми поцікавилися у рядових поштарів Золотоноші і Золотоніського району.
У Золотоніському відділенні «Укрпошти» працює 16 листонош. Тих, хто на цій роботі має вагомий стаж, - одиниці. Не дуже тримаються люди за цю роботу. Спробуй-но відмотати 14-17 кілометрів велосипедом із торбою газет, журналів, листівок, бандеролей та обслужити від 700 до 1300 абонентів. Ще важче доводиться у дні пенсійних виплат, коли треба рознести літнім людям щомісячне державне забезпечення. Благо, зима цього року видалася весняною - без снігу та морозу, і дорогу долати допомагають веломашини. Проте плин кадрів у відділенні шалений. Навіть не дивлячись на 4-денний робочий тиждень, нікого туди й калачем не заманиш. Причина зрозуміла – низькі зарплати. З неофіційних джерел нам стало відомо, що листоноша працює на 0,7 ставки і щомісяця отримує від 2,5 до 3 тисяч гривень залежно від дільниці.
Ще сумніша картина у селі, де відділення зв’язку відчинене для відвідувачів двічі на тиждень - у вівторок та п’ятницю. Там задіяні всього дві особи: начальник та листоноша. Несолодко обом: одній доводиться приймати відвідувачів, яких хоч греблю гати у дні оплати за комунальні послуги, а іншій треба обганяти все село, доставляючи кореспонденцію. Ясно, що не так багато тих газет можуть передплатити старенькі на свої жебрацькі пенсії. Але чекають листоношу, яка бере квитанції на оплату. Важливий штрих у роботі начальника відділення, коли у тісне приміщення набиваються, як оселедці в бочку, пенсіонери. Іноді вони з досвітку займають чергу ще на вулиці. Черга рухається швидко, доки не прийде соціальний працівник. Він дістає складені квитанції по прізвищах і адресах. Таких блоків набереться до 10-15. Це ж стільки терпіння треба, поки на кожній грюкнуть штамп! І сісти в очікуванні можуть лише двоє, для інших стільців не передбачено, та й місця не вистачить. Влітку селяни сходяться зі своїми стільчиками, як колись до сільського клубу…
А що бачимо, коли заходимо у відділення «Укрпошти»? Поринаємо у минуле століття. Ремонту тут ніхто не робив навіть не можемо вже й сказати, скільки років. За допотопними скляними перегородками десь внизу заховалися касири-оператори. Про сучасний відкритий простір і контактне спілкування з відвідувачами тут, мабуть, і не чули. У непривітному приміщенні витає дух архаїзму. Сіра гнітюча атмосфера.
За 2019 рік АТ «Укрпошта» отримало 600 мільйонів гривень прибутку. Чи впаде хоч якась тисяча-друга із цих коштів на ремонт якогось відділення зв’язку чи достойну оплату листонош?
