Саме стільки часу кореспонденту Золотоноша.City довелося добиратися 7 січня до села її дитинства – Синьооківки. Село розташоване всього за якихось 20 км від Золотоноші, це для автомобіля лише 15 хвилин у дорозі. Але щоб дістатися туди у святковий день, стало справжнім випробуванням.
Не раз потрапивши у халепу, вже й не збиралася на вранішній маршрут «Золотоноша - Синьооківка» о 5.45. Автобус курсує селами - Маліївка, Щербинівка, Крупське і Синьооківка. З недавніх пір щонеділі та у святкові дні його перший рейс керівництво ПрАТ «АТП-17112» відмінило. Тільки о 12.20 йде. Головний аргумент – нерентабельність. А чому рентабельний маршрут «Золотоноша - Кривоносівка»? Ще й тричі на день: о 6.40, 11.20 та 15.20. І кожного разу автобус завантажений настільки, що ледве повзе. Пояснення одне: ним «не грають», він постійний. І саме ним добирається частина синьооківців, які працюють у Золотоноші. Доїдуть до Вознесенського, а тоді ноги на плечі і – гей!
Так от, аби таки відвідати родину у селі, подалася на приміський дизель-поїзд «ст. Шевченка - Гребінка», дісталася до станції Пальміра, а тоді через Вознесенське – на Синьооківку. Це 6 кілометрів. Благо день видався чудовим, щоправда, руки витягували Різдвяні гостинці. Нагостювалася чи ні – пора збиратися на автобус, бо якщо прозіваєш його, єдиного, то хоч на крилах лети тоді в Золотоношу. Хоча, як варіант, знову можна відмотати 6 км на Вознесенське і втовпитися у переповнений кривоносівський, який вже об’їхав Лукашівку, Хрущівку, Зорівку, Чернещину, Пальміру, Вознесенське і на якого ще чекають богуславці, котрі вийшли на трасу.
Та автобуса на Різдво на 13.05 із села не було. Що робити? У який край бігти?
- У таких випадках ми виходимо на чорнобаївську трасу, - співчуває вчитель-пенсіонер Ганна Карлик, рідні якої мешкають у Щербинівці. – Як пощастить, то впіймаю машину до Золотоноші. А буває, що добираюся попутками або якимось чорнобаївським автобусом (Комінтерн - Черкаси, Лящівка - Черкаси) до КП, а потім - на 306-й «Черкаси-Золотоноша». Хоч би попередньо інформували про відміну рейсів, а то якось заїхала в суботу у село, а виїхати – нічим. А треба було дуже терміново повернутися у місто, то не йшла – бігла до кропивнянського перехрестя.
- Буває, вийду вранці на зупинку, автобуса немає, - розповідає мешканка Синьооківки Марія Зубаньова. – Що робити? Наготувала ж сумку для онуків, правнучка маленького хотіла відвідати. Телефоную до підприємця, котрий щодня їздить у Золотоношу. Пощастить чи ні, є ще вільне місце в авто чи всі зайняті? Буває, що забере, а буває, що повертаюся додому. Така анархія! 30 грудня водій зайшов у салон і каже: «31-го грудня і 1-го січня автобуса на село не буде!» Спасибі велике, як це - не буде? А ті, хто з Києва, Черкас на вихідні їхатимуть, їм як добиратися? Донька із Золотоноші їздить дуже рідко через таке сполучення. А онук тільки дзвонить, бо куди ж вириватися в дорогу з малою дитиною. Та й на зміну на підприємство треба вчасно повернутися.
- Така проблема існує, - підтвердив сільський голова Синьооківки Григорій Синільник. – Страждаємо від неякісного обслуговування вже не перший рік. Люди скаржаться, особливо гнівно телефонують після Великодня, Різдва, Нового року, коли немає чим виїхати із села. Ми надсилали офіційні сесійні рішення у районні органи влади, зустрічалися з керівництвом автотранспортного підприємства, та результату – нуль. Просили продовжити вечірній рейс на Кропивну із заїздом у Крупське та Синьооківку. Тепер же хоч би ці 2 рейси в день ходили справно. У неділю наші сільчани позбавлені можливості виїхати в місто: кому на роботу треба, кому на базар. Сам дружину до Золотоноші іноді везу власним авто.
За коментарем ми звернулися до керівника автотранспортного підприємства Петра Малишка:
- Напередодні тривалих вихідних ми попередньо давали графіки руху автобусів. Вони були розміщені в салонах автобусів та на автостанціях, узгоджені із сільськими радами. На Синьооківку рейс нашого автобуса здійснюється щодня о 5.45 та 12.20. У п’ятницю є й вечірній - о 17.10, у неділю тільки раз – о 12.20. Їдемо, коли є навіть один пасажир. За цим маршрутом закріплений не конкретний автобус, а знімаємо з іншого маршруту, бо наразі здійснюємо ремонт багатьох машин.
Ось така ситуація. Добре влітку, коли до рідних за 20 км можна дістатися велосипедом, навпрошки через Гришківку та Богуславець. А взимку? Чого ж мені, Боже, ти крилець не дав?!
