«Султан» у жіночому царстві
Керує загоном жінок-прибиральниць майстер Юрій Марченко. Навесні-влітку у нього з’являється ще один загін, уже чоловічий: газонокосильники і пильщики. Тоді хоч розірвися: садять, поливають, підмітають, косять, пиляють, розчищають, загрібають, вивозять.
Але Юрій Володимирович справляється, хоча іноді доводиться розпочинати робочий день о третій годині ночі, а закінчувати − далеко за північ. Або ж працювати з підлеглими взагалі за нічним графіком: підмітати вулиці і тротуари, коли нема люду. Дружина вже звикла до такого розпорядку, хоча іноді каже: «Ми тебе не бачимо ні днями, ні ночами». У родині Марченків підростає двоє козаків – 6-річний Вова та 2-літній Славик.
- Може, й пішов би на іншу роботу, але як же я без своїх дівчат, − сміється майстер. − Їх у мене 12. Іноді доводиться й покричати, іноді перетерпіти-змовчати. Вони слухаються. Дарма, що багато з них мені у матері годяться. Є розуміння: майстер -підлеглий.
Юрій Володимирович мріє модернізувати роботу своїх дівчат, щоб не тягали вони тачки з піском та гранвідсівом, не розтрушували лопатами суміш у недосяжних для техніки місцях.
- На 8 Березня мій «гарем» ледве не залишився без привітання, − пригадує Марченко. – Біля Торгового центру моє авто запаркували. Вже й наш керівник Олена Козлова телефонує, що всі зібралися, а я ніяк не виїду, бо власник автомобіля десь пішов. Приїхав через пів години, коли вже урочистості закінчилися. Довелося наздоганяти команду вже на вулиці і вітати.
Юрій − затятий рибалка і мисливець. Дружина мріє про шубу, та поки що він може спромогтися лише на жилетку з лисиці. Він об’їздив майже всю країну, тож хоче показати красу України і своїй родині.
Я − реаліст, планую на ближню перспективу, − ділиться планами. – Спочатку потрібно закінчити ремонт у будинку, а потім вже і мандри та відпочинок за кордоном. Якщо раптом «привалить» мільйон – витрачу на дітей: частину − на депозит для навчання та житла, частину − на подорожі і нову рушницю та човен. Але це все фантазії.
