Ви коли-небудь замислювалися над тим, скільки професій існує на світі? Уявіть собі – від 40 до 50 тисяч! В одній лише Україні зареєстровано понад 9 тисяч найменувань! До того ж, названі цифри постійно змінюються. Є серед професій відомі, є екзотичні, а є ті, які називають «непомітними». Їм не присвячують віршів та пісень, про них нечасто пишуть у пресі, за них навряд чи отримують високі нагороди. Проте обійтися без цих спеціальностей просто неможливо.
Контролери водоканалів – яскравий приклад людей «непомітних» професій. Їхню роботу, яка без перебільшення тримає під контролем величезну міську систему, ми звикли сприймати як належне. Але саме вони забезпечують порядок, облік та фінансову стабільність свого підприємства.
Так вже повелося, що контролерами на підприємствах водоканалів в Україні традиційно працюють жінки. Золотоноша не виняток. Сьогодні, у нелегкий воєнний час, у КП «Міський водоканал» працює усього троє контролерів: ветерани підприємства – Валентина Петрівна Мозгова і Наталія Василівна Бондаренко та порівняно молодий спеціаліст Алла Петрівна Мірошніченко, яка на службі усього півроку.
І Валентина, і Наталія прийшли у «Водоканал» ще на початку 2000-х, коли водопровідними мережами і прибиранням сміття у нашому місті займалося ПрАТ «Веста», а згодом – ТОВ «Бриз» (вже тільки забором, очищенням та постачанням води). Змінювалися назви підприємств, керівники, перерахунок послуг, незмінною залишалася лише одна з найвідповідальніших професій у комунальній сфері – професія контролера. Профільна освіта людям, які її обрали, здається непотрібною, бо приходять вони на цю інспекторську роботу, зазвичай, вже маючи якусь іншу спеціальність, і, як показує життя, інколи залишаються назавжди.
Валентина Петрівна, наприклад, закінчила Чигиринський сільськогосподарський технікум за спеціальністю бухгалтер, а Наталія Василівна, після навчання у Мінському радіотехнічному інституті, отримала диплом інженера-системотехніка. Проте, віддавши професії контролера більшу частину свого трудового життя, і Валентина і Наталія набули досвіду з ряду інших, не менш затребуваних спеціальностей. Постійне спілкування з людьми потребує і знань з психології, і технічних та математичних навичок, і навіть деяких основ юридичної справи. Що вже там говорити про фізичну та моральну витривалість! Контролерам «Водоканалу» доводиться обходити будинки у будь-яку погоду і в усі пори року, незважаючи на дощ, вітер, мороз, хурделицю чи спеку. Часом доводиться їздити власним велосипедом, особливо якщо живеш у найвіддаленішому куточку міста.
-
- Уявіть собі зиму з дощем і снігом, - ділиться Наталія, - приходиш увечері додому – мокра куртка задерев'яніла і не те що кофта, а й майка під нею волога! У відомій колись пісні є слова: «Найкращі друзі дівчат – це діаманти!», а я б її трішки перефразувала, бо «найкращі друзі» для нас, контролерів, це – собаки! Спасу від них немає (і вона показує ноги, на яких вже зарубцювалися і посиніли численні сліди від собачих зубів).
-
- Це точно, - підтримує колегу Валентина, - наприклад, біля п'ятиповерхівок по вул. Євгена Півня, 6 та 8, завжди чатує собача зграя! Жителі будинків змушені ходити навіть з електрошокерами. І ще одне. Прийдеш у дев'ятиповерхівку – тамбур зачинений, стукаєш - ніхто тебе не чує. Як потрапити у квартири, які знаходяться всередині? Ще й світла часто не буває.
В останній тиждень кожного місяця жіночки-контролери виходять на перевірку показників у багатоповерхівках Золотоноші. У кожної з трьох - своя дільниця. Алла Петрівна швидко перейняла досвід старших наставниць і легко влилася у дружний колектив. Це, на даний період, скоріше виняток, ніж правило. Плинність кадрів серед контролерів (при порівняно непоганій зарплаті) велика. Кандидати, звичайно, навідуються, але після двох-трьох уроків по ознайомленню з роботою, куди входять і маршрути по 7-12 кілометрів на день, швидко втрачають ентузіазм і відмовляються. Тож керівництво КП «Міський водоканал» поважає і береже свої безцінні «контролерські» кадри. Тепер, наприклад, при перевірці багатоповерхівок, які відбуваються тільки ввечері, коли люди приходять з роботи, жінок відвозять і забирають з цієї кропіткої праці транспортом підприємства. Спочатку водій чекає, поки контролер зніме показники із загальнобудинкового лічильника, який, зазвичай, кріпиться у підвалі. Раніше перевіряючим доводилося спускатися туди з ліхтариком, бо й світло часто бувало відсутнім. Тепер, за допомогою спеціального пристрою – радіомодему, можна зняти показники дистанційно, не спускаючись у підвал. Саме його контролери віддають водію, аби відвіз у головний офіс, а потім ідуть на обход квартир. Враховуючи неабияке навантаження на свою невелику «контролерську бригаду», керівництво «Водоканалу» домовилося з відділенням "Укрпошти" про те, аби частину квитанцій розносили споживачам листоноші.
Витримку й мудрість, тактовність і емпатію, стресостійкість і уважність – такі риси характеру теж необхідно мати контролерам, адже під час відвідин абонентів трапляються різні випадки. З початком війни з'явилися нові проблеми у спілкуванні. Почастішали епізоди, коли люди не відкривають дверей і не впускають перевіряючих, бо бояться ТЦК або проживають незаконно в орендованій квартирі, з якої виїхали власники. Питають з-за дверей: «Чого ви ходите? Ми передали показники!» І до війни, і під час неї - зачинені хвіртки і відв'язані у дворі собаки – це вже, як-то кажуть, класика жанру.
Нерідко саме контролери стають першими, хто б'є на сполох, побачивши негаразди у тому чи іншому будинку. Так вони, наприклад, не раз дивувалися і обурювалися величезним складом мотлоху, яким «завалила» під'їзд (з першого по другий поверх) одна з жительок будинку по вул. Євгена Півня, 9 (район ЗМЗ). Нарешті дві молоді переселенки, у яких малі діти, не витримали такого неподобства і винесли той непотріб надвір, а стіни почистили і помили. Така ж горе-господиня проживає і в будинку номер 50-А по Шевченка. Щоб перевірити у неї показники лічильника, контролер, наче альпініст, повинен перелазити через гори різного дрантя. І перелазить, входить у положення хворої людини, але бере на замітку: треба повідомити куди слід і допомогти.
Та якби ж такими співчутливими і всерозуміючими були й усі абоненти. Один добродій (до речі, керівник підприємства) спостерігаючи, як контролер встає з колін після «оглядин» лічильника, який господар прилаштував чи не на підлозі, заявив: «Як вам не подобається, то поміняйте професію!»
Трапляється, що у деяких споживачів лічильники закріплені у важкодоступних місцях, до яких ще спробуй дістатися. І це не унітази, які, до слова, бувають у дуже неприглядному вигляді, а глибокі ями і колодязі, куди треба спускатися по драбині. Такі небезпечні «операції» контролерам робити заборонено. То як же тоді перевіряти показники? Інколи доводиться кликати на допомогу колег-чоловіків, слюсарів чи ремонтників.
Слава Богу, у Золотоноші є багато інших споживачів, які добре розуміють, як дістається цим жінкам їхня трудова копійка. Наприклад, Микола Семенович і Олександра Іванівна Ізвозчики з будинку номер 1, по вулиці Старобазарній. Хороші, добросердечні люди, вони завжди зустрічають свого контролера з добром і радістю, розпитують про життя-буття, намагаються пригостити чим можуть. Дружать перевіряючі і зі старшою по цьому будинку Любов'ю Демиденко, сердечна вона і душевна людина. Дякуючи таким абонентам і тримаються на своїй нелегкій роботі Валентина Мозгова і Наталія Бондаренко.
Щодо Валентини Петрівни, то в її очах біль, а на душі сум і тривога, хоч вона й намагається цього не показувати. Вже третій рік, як вважається зниклим безвісти її чоловік Володимир, який воював під Торецьком.
-
- Надіюсь і чекаю добрих новин, - зазначила вона у розмові. – Не падати духом допомагає робота, діти й онуки, не знаю, що б я без них робила. Не треба мене фотографувати, не до цього мені зараз…
Зустрічаючи контролерів на порозі своїх квартир чи будинків, привітайте їх добрим словом і допоможіть, адже вони, чи не щодня, долають пішки десятки кілометрів, щоб забезпечити кожному з вас правильний облік спожитих послуг. І запам'ятайте головне: підвищення тарифів і відключення води від них не залежить!
Лариса Гайова
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
