Урбанрух у Золотоноші: як молодь може вплинути на комфорт у громаді?

Алевтина Данчишена Кореспондентка

Сьогодні о 13:00

Парк, вулиця, двір чи площа — міський простір формується не лише рішеннями влади, а й щоденними звичками самих мешканців. Саме тому активна молодь Золотоноші долучилася до всеукраїнської програми для підлітків — урбанруху «У міста є Я». Це ініціатива, що вчить бачити місто по-новому: не як набір будівель і доріг, а як живий простір, на який можна впливати власними ідеями та діями. Через прості життєві приклади, зрозумілі історії та практичні завдання учасникам показують, як культура поведінки, відповідальність і небайдужість здатні змінювати громаду на краще.

Життя книги вийшло за межі обкладинки, коли на основі її ідей авторка з командою створила громадську організацію, що сформувала освітні осередки для підлітків 13–17 років у Києві, Львові, Рівному та Тернополі. Мета активностей — дослідити простір, щоб вдосконалити його.

Як це відбувається? Спеціально навчений ментор організовує підліткам екскурсії, зустрічі з експертами, простими словами розтлумачує важливе і складне. Під час спілкування діти усвідомлюють, як функціонує місто, і отримують інструменти для реального впливу на комфортне життя в громадах.

Навчання відбувається кількома етапами. Спочатку учасники досліджують простір, у якому живуть, потім виокремлюють проблеми, які можна подолати. На фінальному етапі діти створюють корисний для громади проєкт: продумують його етапи, захищають на пітчингу (презентація ідеї) й переконують організаторів, що 50 тисяч гривень фонду необхідно інвестувати саме в їхню ідею. Так проєкт має шанс втілитися практично.

Цього року до проєкту запропонували долучитися не лише обласним центрам, а й громадам, у тому числі містечкам як наше. Золотоніська громада прийняла виклик. У місті наставницею молоді стала Вікторія Горобець. Саме вона організувала золотоніських підлітків і спонукала їх до глибшого вивчення міста, правил та способів впливу.

На базі молодіжного центру “АртПростір” зареєтрували двадцятьох небайдужих активістів. Після перших лекцій охочих поменшало, їх залишилось дванадцять. Навчання тривало три місяці.

– Протягом двох років в Україні відбулися чотири хвилі проєкту. Понад тисячу підлітків взяли участь, презентували творчі ідеї, найкращі з яких утілили в життя, - розповідає Вікторія. - На першій зустрічі у Золотоноші ми запитали у підлітків, у чому вони вбачають сенс урбанруху і які проєкти створили б. Відповідей було багато, серед них: «Ми хочемо зробити екосмітники по всьому місту!», «Щоб по всіх вулицях працювали ліхтарі!». І найамбітніша: «Треба очистити всю річку Золотоношку!»

До слова, наступного року активні учасники урбанруху у Золотоноші матимуть можливість взимку поїхати на форум – загальні збори рухівців України, щоб познайомитися з усіма осередками, розказати про свої ідеї й послухати задуми інших.

- Діти насправді дуже цього чекають: для них поїздки в інші міста й нові знайомства – один з найомріяніших плюсів програми, – ділиться наставниця. З дітьми вона зустрічається у приміщенні “АртПростору” раз на тиждень. - Минулого тижня до нас приїжджала координаторка осередку, архітекторка та урбаністка Зінаїда Карман. Вона допомагає розібратися з обраними проєктами дітей і роз’яснює, що так, а що варто відсіяти. Наприклад, Зінаїда пояснила дітям, що більшість із того, що хотілося б покращити, – це пряма відповідальність благоустрою міста чи інших служб. Діти можуть на це звернути увагу, але в проєкті важливий особистий внесок підлітків. У результаті зараз ми з підлітками працюємо над «чимось» з терапевтичним ефектом, хочемо створити «щось» для релаксу, викиду емоцій… Розглядаємо варіанти створення туристичних маршрутів, наприклад, велосипедних.

Проєкти, які подають на розгляд, мають бути корисними. Різноманіття вже створених за останні два роки вражає. Скажімо, підлітки зі Львова замовили розробку установки, яка аналізує склад повітря у їхній громаді. У резервуар збирають повітря, компресують та аналізують його, потім роблять виписку складу. Після цього повітря перетворюють на вологу – і ця вода ще дає користь!

На загальному навчанні у Золотоноші дітям детально розповідають про устрій міста, пояснюють, за рахунок чого воно живе й функціонує. Що таке бюджет і його наповнюють? Навіщо він взагалі, хто від нього залежить?

– Ми хочемо залучити більше експертів, які розповіли б дітям про урбаністику Золотоноші. З яких матеріалів зведені будівлі минулого – і як будуть сучасні? Як прокладали дороги? Де раніше був центр міста? Це все дасть бачення того, що молодь живе не в місті під умовною назвою, а в своєму просторі, який можна змінювати. Наприклад, є незручний прохід вулицею. Що можна зробити? Зібратися, написати заяву у міську раду. Для того ми вчимо підґрунтя, щоб молодь орієнтувалася, які є служби у Золотоноші, за що вони відповідають, як звернутися з проханням чи листом.

Ключова ідея, яка рефреном звучить в навчанні: «Підлітки мають голос і можуть впливати на зміни у своєму місті».

– Якщо ти приїжджаєш у школу і тобі ніде поставити велосипед, це проблема? Проблема. Що можна зробити, щоб з’явилася велопарковка? Щонайменше – звернутися до директора школи чи до голови батьківського комітету школи. Ми вчимося комунікувати з місцевою владою, коректно ставити питання, писати листи; дізнаємося, що таке громадські слухання, як взагалі можна звернутися до місцевої влади. Для багатьох новина, що міська рада – це не закритий простір: туди може звернутися будь-хто із громади.

Урбанрух – це про свідомість і безпеку.

Що раніше у підлітка з’явиться усвідомлена думка про власну суб’єктність і впливовість, то швидше настануть зміни. Діти орієнтуватимуться у проблемах міста по-дорослому, знатимуть куди й до кого звернутися, як подати свою думку, як її сформувати правильно з аргументами, поясненнями й пропозиціями.

- Учасники руху вже й місто сприймають по-іншому. Якщо раніше на проїжджу частину вони дивилися очима пересічних перехожих, то зараз, після кількох тижнів навчання, помічають, що до цього руху долучені і велосипедисти, і комунальні служби, й пішоходи. Молодь не просто дивиться, а бачить й аналізує. В учасників розширився світогляд на звичні речі, вони їх бачать тепер по-новому. Раніше вони думали, що в міській раді працює тільки мер, тепер знають, що для повного функціонування міської ради потрібні служби й відділи.

На практичних заняттях з ментором золотоніські підлітки навчилися вираховувати із зарплати податки. Вони розуміють, скільки коштів від загальної суми це становить, куди йдуть ці платежі. Що перестане працювати у громаді, якщо ми не заплатимо податки. І діти прагнуть діяти. Маючи базу знань, розуміючи, як все працює, вони хочуть впливати.

— Мені здається, підліткам важливо бути долученими до чогось. Вони довгий час “жили” онлайн і зараз, коли повертається спілкування очі в очі, вони говорять про свої страхи й бажання. Вони готові йти прибирати, розчищати, допомагати, змінювати, - переконує менторка. – Нещодавно діти онлайн зустрічалися з Олесем Вороною, хлопчиком, який з фігурок “Lego” створив серіал про Василя Стуса. Спілкуючись з ним, запитали, як він дійшов до цього проєкту? І юний творець відповів: «Я хотів зробити щось корисне».

Окрім теоретичних знань, підлітки здобувають і практичні навички. Разом із наставницею вони проводять картування місцевості.

– Ми наклали кальку на карту золотоніської громади, і діти самостійно нанесли на неї назви навколишніх сіл. Також розписали дистанції, маршрути до визначних місць. Ми навіть кольорами позначали: зеленим – населені пункти, де все добре, помаранчевим – ті, де є якісь труднощі, а червоним – проблемні зони, які потрібно досліджувати. Проговорювали місця сили, потенційні туристичні локації, які можна розвивати у громаді, спілкувалися, як удосконалити проблемні території. У селах шукали місця, які б можна було об’єднати у маршрут. До прикладу, у Хвилівці росте дуб, схожий на дуб Максима Залізняка, про нього мало хто знає, а у Згарях є колодязь сили, де смачна джерельна вода…

У золотоніській громаді до проєкту долучилися учні гімназії ім. С.Д. Скляренка, СШ №1, СШІТ №2, зош №3.

- Я вирішила взяти участь у програмі, бо мені не байдуже моє місто. Завдяки програмі я навчилася правильно декларувати свої думки та домовлятися про щось з владою, – розповідає 15-річна Кіра Побиванець, учениця 9 класу школи №3. – В інших містах я бачила невеликі зони відпочинку – альтанки, де можна посидіти з друзями. До прикладу, наш парк Тараса Шевченка теж можна по-сучасному переробити, поставити вечірній кінотеатр біля старої сцени… Це дало б можливість якісно й приємно проводити час влітку. А ще в Згарях переробити футбольне поле й альтанку біля річки, тоді б і молоді більше там збиралося.

За словами Олени Побиванець, мами Кіри, участь у проєкті розкрила сильні сторони доньки:

- Завдяки урбанруху донька нарешті побачила для себе ширші можливості реалізації. З дитинства вона комунікабельна, любить допомагати, відкрита, щира. Завдяки цьому проєкту Кіра може більше проявитися й перетворити свої переконання на зміни в реальному житті, допомагаючи спільноті. Доньці подобається, що у неї є можливість навчитися знаходити спільну мову з представниками влади, урядовцями, які зможуть підтримати молодь. Нещодавно Кіра подала заявку на президента учнівської ради у Черкаській області. Вона завжди прагнула новизни, чогось цікавого для молоді. Діти живуть в такий час, коли багато обмежень, багато онлайну, і їм хочеться розправити крила. Проєкт підштовхує не боятися дій, не сумніватися у собі.

Урбанрух – це вже не про сліпе наслідування чи життя за шаблоном старших: «От виростеш – дізнаєшся». Це про власну значущість вже зараз, про усвідомлення особистого впливу на проблеми, про відповідальність з підліткового віку, про розуміння системи та вивчення її рамок. Це вже не про безправних дітей до вісімнадцяти, а про покоління свідомих, рішучих, обізнаних жителів міста – навіть якщо їм тринадцять.