10 листопада Золотоніська громада прощалася з капітаном Збройних сил України Богданом Різником. Він загинув 21 листопада 2024 року поблизу селища Чумацьке Покровського району Донецької області. Майже рік рідні надіялися на диво. Богдан вважався безвісти зниклим. Лише нещодавно вдалося знайти тіло загиблого Героя та після проведеної ДНК-експертизи підтвердити його особу.
Богдан народився у Золотоноші 21 липня 1994 року. Ним захоплювалися вихователі дитячого садочку «Ялинка», поважали однокласники та відзначали загострене почуття справедливості вчителі школи №5.
Маючи шкільний атестат, вступив до Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Закінчив факультет ракетних військ і артилерії. Після випуску – на Схід, у зону проведення АТО. Туди, де земля пахне димом, а небо молитвами. Служив чесно і віддано.
Коли у лютому 2022-го розпочалася велика війна, не вагався. Воював на Київщині у складі підрозділів реактивних систем залпового вогню. А згодом у 152-ій Окремій єгерській бригаді, яка сформувалася. Вів за собою побратимів, бо мав у серці вогонь, який запалював інших жити, навіть коли поруч смерть.
Восени 2024 року його бригада тримала оборону на Покровському напрямку. І саме там 21 листопада, у день, коли вся країна вшановує Гідність і Свободу, Богдан загинув, захищаючи ці чесноти до останнього подиху.
- Не має сім’ї, про якій би не пройшлася війна. Вона ніколи не буває справедливою, - сказала секретар міської ради Наталія Сьомак. – Важко уявити, що випало на долю наших молодих хлоців-захисників, що їм доводиться переживати. Імена наших Героїв будуть вписані золотими літерами у Книгу Пам’яті. Прошу вибачення у Богдана та у вас, Ірино Миколаївно і Миколо Миколайовичу. Нам треба усім гуртуватися і підтримувати наших хлопців.
- Сьогодні над Золотоношею та нашою школою скорботне небо, як і пів року тому, коли ми проводжали в останню путь випускника школи №5 Євгенія Катернюка, - сказала класний керівник Богдана Лідія Пантіна. – Женя зустрічає свого однокласника. Я мала честь бути їхнім класним керівником. Мій геройський 11-А. Я не хочу більше Героїв. Я не хочу таких зустрічей однокласників. Я не хочу, щоб батьки втрачали своїх синів. Ми навчаємо і виховуємо дітей для життя, для щастя, для добра, для любові, для продовження роду, а не для війни. Війна забрала нашого Богдана. Він різко реагував на усі прояви неправди та образи, і водночас мав спокійну, щиру, вразливу душу. Мав захоплення: робив орігамі, що вимагає терплячості, уважності і гармонії. Ось цей лебідь, якого Богдан зробив 16 років тому. Він зберігся, щоб ви сьогодні усі збагнули, яка це була талановита дитина. Він міг би творити красу, але вибрав важку дорогу. Його смерті не сила знищити те світло, яке він залишив у серцях тих, хто його знав. Схиляємо голови перед батьками, які втратили надію і смисл життя. Втратили всесвіт. Білим лебедем лети, дитино, у засвіти.
- Війна жорстока і погана справа, але там зустрічаються такі світлі люди, як Богдан, - сказав побратим капітана Різника. – Ніякі слова не повернуть батькам їхню дитину. Мамі, яка його народила, пестила і любила. Ми вдячні вам за те, що ви виховали добру, світлу, чесну дитину. Вдячні батькові, що виховали мужнього і сильного чоловіка, справжнього офіцера. Мешканці Золотоноші повинні пам’ятати: завдяки таким, як Богдан, сьогодні ми радіємо життю, маємо вільну країну і можемо стверджувати, що ми - сильний народ. Ми зустрілися у 3-му стрілецькому батальйоні. Богдан – дуже мужній хлопець. Це був справжній офіцер!
Побратими передали батькам прапор бригади.
Капітан Богдан Різник загинув, відданий військовій присязі на вірність українському народу під час виконання бойового завдання в бою за Україну її свободу та незалежність.
Поховали Героя на Алеї Слави Центрального кладовища.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
