29 листопада золотонісці зібралися у скорботі, щоб провести в останню путь воїна, чоловіка, батька — Костянтина Миколайовича Никифорова. Людину, для якої праця, обов’язок і любов до рідної землі були не словами, а сенсом життя.
.
Костянтин народився 18 квітня 1982 року в місті Іловайськ. З дитинства був спокійним, уважним і працьовитим хлопцем. Навчався у Кутейниківській школі, де пізнавав світ і вчився поважати рідну землю, що стала для нього святинею. Після школи здобув фах тракториста-машиніста та водія категорії «С» у Слов’янському професійному аграрному ліцеї.
Його трудова дорога пролягла через заводи Макіївки, Сніжного, Харцизька. Він працював слюсарем-ремонтником, лагодив техніку. Його руки знали справжню роботу — руки, що лагодили, творили, тримали кермо, а згодом і зброю.
Костянтин служив у Збройних силах України — спочатку строкову службу, а потім понад дев’ять років військову за контрактом. Після армії він не шукав спокійного життя — став до лав Державної служби з надзвичайних ситуацій, де потрібні ті, хто не боїться вогню, вибухів, небезпеки.
Коли ворог прийшов на українську землю, Костянтин знову став до строю. У складі військової частини А0693 він виконував бойові завдання, боронячи незалежність і свободу України. 19 березня 2022 року, у районі Мар’їнки Донецької області, під час бою його серце зупинилося. Але він залишився у пам’яті побратимів, у серцях рідних, у своїх синах Артемові та Кирилові, у дружині Галині — у кожному, хто знав його як доброго, щирого чоловіка, який жив чесно й віддано.
Під час церемонії прощання заступник міського голови Олександр Флоренко сказав:
-
- Скільки болю і страждань принесла ця війна. Для нас немає чужих захисників — усі вони наші, усі рідні. Кожен, хто стоїть сьогодні на захисті держави, робить усе можливе, щоб зупинити ворога. Ми оплакуємо кожного, бо для нас кожен захисник — герой.
У Костянтина була велика мрія — звільнити рідний Донбас від окупанта, а з початком повномасштабного вторгнення — звільнити всю Україну. Він ішов на війну з вірою в цю перемогу. І хоча ціна її важка, ми знаємо — вона настане.
Сьогодні громада схиляє голови перед його пам’яттю. Дякуємо тобі, Костю, за мужність, за любов до України, за відданість своєму народу.
Вічна пам'ять Герою України — Костянтину Миколайовичу Никифорову.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
