Мова — живий організм, і навіть такі, здавалося б, усталені речі, як назви розділових знаків, колись звучали зовсім інакше. До 1933 року в українському мовознавстві були поширені цікаві варіанти назв пунктуаційних символів, які нині нам здаються незвичними.
Наприклад:
- — (тире) називали риска;
- - (дефіс) мав назву розділка;
- ; — середник;
- […] — клямри.
Нині ми користуємося більш знайомими словами: тире, дефіс, крапка з комою, квадратні дужки. Але давні назви розділових знаків чудово ілюструють народність і образність української мови.
«Риска», «розділка» чи «клямри» — ці терміни відображали не лише функцію знака, а й його вигляд. Наприклад, «клямри» нагадували застібки, які тримають текст усередині, а «розділка» вказувала на поділ частин слова.
Зміна назв у 1933 році була пов’язана з загальною реформою правопису, що прагнула уніфікувати українську мову з російською. Через це чимало автентичних мовних явищ поступово зникли зі вжитку.
Повернення до таких історичних термінів — це не лише цікавість, а й нагадування про культурну та мовну спадщину, яку українці мають право знати й цінувати.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
