Уявіть, що розділові знаки – це дорожні знаки. Кома — маленький, але впертий регулювальник руху, який уміє керувати цілими реченнями. Сьогодні наш маршрут пролягає повз короткі, але гучні слова: так, еге, гаразд, аякже, авжеж, ні, що, що ж. Вони люблять заявляти про себе на початку фрази, а кома їм у цьому допомагає.
1. Ствердження з пафосом. Коли після «так», «еге», «гаразд», «аякже», «авжеж» і подібних йде речення, що пояснює згоду, ставимо кому: «Еге, я правду вам казав». Кома ніби робить паузу, щоб ми встигли відчути впевнене «так!».
2. Заперечення з характером. Слово «ні» також вимагає коми, якщо за ним іде пояснення: «Ні, я хочу крізь сльози сміятись».
3. Питання та підсилення. Коли на старті фрази стоїть запитальне «що» чи підсилювальне «що ж», кома теж з’являється: «Що ж, отак і проходить вечір».
Пастки для неуважних. Не все «так» однакове. Якщо «так» — прислівник («отак, таким чином»), кома не потрібна: «Так ніхто ще не вірив у мене!». Те саме з «гаразд», коли це прислівник: «Гаразд ідуть наші справи».
А заперечення «ні» не плутайте з повторюваним сполучником «ні… ні…» — там уже зовсім інша історія.
Запам’ятайте хитрість: якщо слово на початку відповідає на питання «Так чи ні?», просить короткої паузи й дає емоційний відтінок — кома ваш вірний друг. Якщо ж це звичайний прислівник про спосіб дії — кома відпочиває.
От і все! Кома після «так» і його друзів — це маленька пауза, яка допомагає вашому тексту звучати природно, а думкам — виразно.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
