У Вознесенській громаді вперше відбувся неординарний захід – виставка картин самобутньої художниці Надії Оврашко. Її роботи – самобутні, оригінальні, привабливі, теплі і щирі. Крізь полотна відкривається глибина сутності сільської талановитої жінки – тихої і надто скромної. Про талант Надії Іванівни у селі та громаді стало відомо завдяки ініціаторці заходу, синьооківській поетесі, натхненниці та культурній активістці Любові Рисятовій, більше відомій у творчих колах Черкащини під псевдонімом – Зоряна.
.
Надія Іванівна Оврашко народилася 24 травня 1978 року в селі Синьооківка. Після закінчення загальноосвітньої школи у 1994 році здобула фах швачки у Золотоніському професійно-технічному училищі. Та опанувавши виробничу спеціальність, не зупинилася на досягнутому. Вступила до Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького. Здобула вищу освіту за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури». Однак вчителювати не довелося. Змушена була переїхати до батьків, як того вимагали складні сімейні обставини.
Та попри виклики долі Надія знаходила час і можливості, аби займатися улюбленою з дитинства справою - малюванням. Тяга до малярства була не випадковою. Дідусь Надії по материній лінії – Петро Костович Козинець – був талановитим художником. Його талант на генетичному рівні передався дітям - хист до малювання має одна з багатодітної родини Козинців – Світлана Петрівна. А серед онуків – дідові здібності відродилися в другому поколінні – онуці Надії.
У день відкриття виставки сяяв хист не лише Надії Оврашко. Це був бенефіс синьооківських талантів. Свої глибокі за змістом та здобрені любов’ю до рідного села вірші читала Любов Зоряна. Власними поетичними рядками ділилася рідна тітка Надії – Світлана Коршунова. Задушевним виконанням підкорили глядачів аматори художньої самодіяльності – вокальний ансамбль «Берегиня» у складі Анни Ломако, Наталії Синьоок, Марії Терещенко, Валентини Синільнік та Наталії Бабенко, у більшості з яких сини стали на захист рідного краю. Серед вокалісток – Марія Ткалич, яка понад 25 років очолювала культурний фронт Синьооківки.
-
- Не кожен покладе на плаху своє життя, заради рідних, як це зробила Надія. Не кожен виставить на суд людей свої творіння. Бо це – стриптиз душі. А люди – різні… Якщо ви звернули увагу на дати створення картин, вони – ранні дітища її творчості, - поділилася Любов Зоряна. – У книзі відгуків я написала: «Чекатиму нових, актуальних творів. Тих, якими перехворіла. Бо людина з роками змінюється, її думки і погляди мудрішають. Життя швидкоплинне…
-
- Мій батько, Петро Костович родом з Ковтунів. Закінчив педагогічне училище у Дніпропетровську. Працював у Золотоноші, - розповіла наймолодша, шоста дитина із сім’ї Козинців - Світлана Петрівна. – Наші батьки вчили нас добра, справедливості, щирості і щедрості. Фізичної та душевної.
З побажаннями творчих успіхів та нових ідей виступив староста Синьооківки Григорій Синільник.
Виставка триватиме до 30 червня. За ініціативи сільської художниці встановлено скриньку для донатів на підтримку Збройних Сил України. Завітайте на першу презентацію картин, пориньте у світ прекрасного, створеного скромною людиною, що живе поруч.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
