Клас хореографії – наступна сторінка нашої пізнавальної подорожі місцевою Школою мистецтв. У цю цікаву мандрівку нас запрошують відомі і знані серед золотоніських танцівників хореографи ні – Ірина Кузнєцова та Світлана Величко. Обидві – випускниці Золотоніської музичної школи. Ірина Володимирівна – представниця першого випуску відділу хореографії школи, 1990-го року. Світлана Миколаївна – випускниця 1991-го року. Їхні наставники – Людмила Федина та Людмила Руденко.

- На базі Коробівського Будинку культури відкрили філіал музичної школи, - ділиться своїм шляхом у хореографію Ірина Кузнєцова. – Там був розкішний зал, ми не їздили в Золотоношу і мали чудову нагоду відвідувати заняття у своєму рідному селі після уроків у загальноосвітній школі.

-Мама мого однокласника чомусь вирішила, що на шкільному святі саме я виконаю танець ляльки, - продовжує пані Ірина. – Я виступила. Мене помітила Людмила Вікторівна (Федина) і так я потрапила в хореографію.

Працювала у музичній школі за сумісництвом з 2003 року, бо основне місце роботи було у санаторній школі, згодом у зош №6.

А вже з 2010-го тільки у музичній. Цьогоріч – 15 років на посаді заступника директора.

Світлана Величко у Школі мистецтв усього 3 роки. Її «висватала» заступниця разом з директором.
  • - Я з дитинства непосидюча. Вірш розказати – це я, пісню заспівать – це я, - розповідає пані Світлана. – А от танці – це що? Мені треба спробувати.

Після Канівського училища – Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок» Житомирської обласної філармонії.

Вихованці у них спільні. Їх навчають класичному, народному, сучасному, і спортивно-бальному танцю. Спортивно-бальний і народний викладає Світлана Величко, інші – Ірина Кузнєцова. Окрім цього опановують ритміку і ансамбль.

  • - Кожна дитина повинна володіти кожним видом танцю – бо це база, це школа, - уточнює Світлана Миколаївна.

У класі хореографії навчається 45 юних танцюристів, ще 15 діток у групі із садочку «Веселка». Згадують колег – Анну Петренко та Вікторію Кошіль, завдяки яким були задіяні вихованці дитячого закладу «Струмочок» та учні школи №6.

За новою програмою хореографії навчаються в три етапи: елементарний - 4 роки (або 2, якщо дитя прийшло старше 6 років), базовий – 4 роки, є підготовка до вступу, де можна займатися ще 2 роки.

Заняття стартують о 15:30, після закінчення навчального процесу у школі. Молодша група – дітки дошкільного віку – займається після 17:00, коли батьки забирають малечу із садочків.

Навчанню танцям розпочинають у 4-4,5 роки. Все залежить від дитини: наскільки вона готова сприймати інформацію, чути і відтворювати.

  • - Немає людей, які не вміють танцювати, - переконана пані Ірина, котра вже 15 років на посаді заступника директора Школи мистецтв. – Вони просто не знають своїх можливостей, свого прихованого таланту. Якщо в дитини є бажання, то будь-який танок під силу. У нас були приклади: завдяки своїй наполегливості, працелюбству дитина зламала усі стереотипи. І той, хто не звик працювати над собою, згубив свої природні задатки.

Як народжуються танцювальні композиції? Зі слів хореографинь, буває по-різному. Є тема, її треба відтворити. А буває музика, під яку народжуються рухи. А найчастіше – танець приходить у сні.

Молодший брат Ірини Володимирівни – Андрій – випускник музичної школи, як і брат Світлани Миколаївни – Сергій. Вони обидва закінчили Канівське училище культури і мистецтва, де свого часу здобули дипломи їхні сестри.

У долях доньок теж не обійшлося без танців. «Бо в неї не було вибору», - сміється Світлана Миколаївна. Наташа Кузнєцова займалася у хореографічному класі мами. І саме мама Ірина наполягла, щоб дівчина мала іншу професію, бо «без танцю ти можеш прожити день». Дівчина здобула фах журналіста.

Маша Жиденко і Юлія Кошіль випускниці, танцюють для себе, але вони особливі діти.

Вимог та обмежень до майбутніх танцюристів немає. «Дитина повинна бути щаслива!»
  • - Ми від них не приховуємо закулісне життя хореографа, які до 40-ка років – уже пенсіонери через навантаження ніг, - кажуть.

Танець – це не просто рухи, це душа! Можна нічого не робити на сцені, просто підняти руку і змусити глядача плакати. Кожна дитина – особлива. Якщо вона хоче – вона повинна вийти на сцену, а вже завдяки костюму скрадуться її нестандартні параметри.

З костюмами нині складно, їх фінансують батьки. За часів навчання Ірини та Світлани ці витрати брав на себе Коробівський радгосп. Якщо ж не вистачало плахти, чобітків чи вінка - займали у сусідів.

До війни проходило багато концертів і діти були вмотивовані навчатися. Нині ж більшість конкурсів проводять онлайн або дистанційно. До того ж вони – на платній основі. Тож долю участі вирішують батьки. Інших варіантів виступів, окрім «домашніх» концертів у Школі мистецтв, немає.

  • - Нам дуже комфортно у плані викладання та творчості, - хизується Ірина Володимирівна. – Ми розуміємо одна одну з напів погляду, напів слова.

Та це й не дивно: спільні вчителі у музичній школі, одні й ті ж у Канівському музучилищі, один напрямок творчості і польоту думки!

  • - «Якщо ти можеш робити ще щось, окрім хореографії, займайся ним», - завжди кажу своїм вихованцям. Бо хореографія – це важкий невдячний труд. Як би ми не любили свій спеціалізований заклад, там донині студентів не вчать, як берегти свої ноги, як вберегти своє здоров’я, свої суглоби… Ми на собі це відчуваємо. І немає системи захисту. І вже за 20 років ти просто сиплешся! Починаючи від кардіологічних проблем і закінчуючи травматологічними. Здорових хореографів нема!

Про конкуренцію навіть не думають. Просто віддаються улюбленій справі.

  • - Комусь треба шоу, комусь – душа, а декому – просто щаслива дитина, яка відчуватиме себе комфортно і отримуватиме задоволення, - ділиться своєю формулою успіху Ірина Кузнєцова. – На своєму дитячому рівні вони повинні отримувати те, чого хочуть. І щаслива дитина – це справжні емоції, що викликають радість чи сльози глядачів.
  • - Ми любимо свою роботу, обожнюємо наших вихованців. Ми в захваті від нашої Школи мистецтв. Хай вона процвітає вічно! – побажали напередодні ювілею.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте також: Золотоніська школа мистецтв — вікно в мистецтво для понад двох тисяч дітей
Читайте також: Любіть й вивчайте велике мистецтво музики: ви побачите життя в нових відтінках і фарбах

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися